Сутінки фантастики
Кому будет интересна эта книга? Наверное тем, кто еще ничего в данном жанре не читал, кому глаз не замылился, а вот фанатам пост апокалиптики читать не советую: разочаруетесь в хорошем авторе.
Перед нами классическая научно-фантастическая история, еще одна вариация на тему выживания человечества после ядерной войны. Которая как будто и завершилась но мир понятие относительное.
Сначала мы посмотрим на мир с высоты и вблизи глазами пилота, чтобы понять что люди могут покалечить Землю, но она будет мстить.
Далее мы познакомимся с мутантами, которые станут нашими наследниками. В конце концов ко всему можно привыкнуть и приспособиться к новым условиям жизни. А потом можно сделать больше - выйти за пределы и расширить горизонты жизни выйдя на космические просторы.
Но в целом осталось впечатление чрезмерного пафоса и время наивности. А еще какой-то безосновательной веры во власть человек над миром, даже после глобального краха. Вокруг разруха, а герои постоянно размышляют о том дальнейший путь выбрать для человечества, о культуре и цивилизованности в других частях мира. Не верю я в предложенный сценарий, в конце концов автор больший оптимист чем многие другие.
Пол Андерсон как и Ганс верит в то, что добро побеждает и в жизни, и в душах, даже когда люди на себя уже не похожи.
Кому буде цікава книга? Мабуть тим хто ще нічого в даному жанрі не читав, кому око не замилилось, а от фанатам постапокаліптики читати не раджу: розчаруєтесь в хорошому авторі.
Перед нами класична науково-фантастична історія, ще одна варіація на тему виживання людства після ядерної війни. Яка наче і завершилась та мир поняття відносне.
Спершу ми подивимось на цей світ з висоти та зблизька очима пілота, щоб збагнути що люди можуть покалічити Землю, але вона буде мстити.
Далі ми познайомимось із мутантами, що стануть нашими спадкоємцями. Зрештою до всього можна звикнути та пристосуватись до нових умов життя. А потім можна зробити більше - вийти за межі та розширити горизонти життя вийшовши на космічні простори.
Та загалом залишилось враження надмірного пафосу та часом наївності. А ще якоїсь безпідставної віри у владу людина над світом, навіть після глобального краху. Навколо руїна, а герої постійно розмірковують про те який подальший шлях вибрати для людства, про культуру та цивілізованість в інших частинах світу. Не вірю я в запропонований сценарій, зрештою автор більший оптиміст за багатьох інших. Пол Андерсон як і Ганс вірить в те що добро перемагає і в житті, і в душах, навіть коли люди на себе вже не схожі.
21 понравилось
