Ваша оценкаЦитаты
Olphenia9 апреля 2012 г.Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо.
Який дебіл вигадав, наче ранок - це світла і радісна пора?61,3K
BratPackBabe25 февраля 2013 г.Я прожив на цьому світі аж тридцять дев"ять років, перш ніж одного дня потрапив до Будапешта. Але я завжди його якось собі уявляв, цей Будапешт - перш ніж я до нього потрапив. Якісь нічні пасажі з поодинокими ліхтарями і такими старезними кнайпами, в яких вічно сидять цигани з гітарами, цідять червоне вино і співають "Едерлезі". Цілковитий кіч!
3534
sofi_lovebooks15 марта 2021 г.Ми потрапили до якогось жахливого вагона - в нас такі називають плацкартними тих, де світла саме настільки, щоб не заснути і не читати, саме настільки, аби повіситись.
1211
nicco18 января 2016 г.Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо.
ранці мені жахливо не хочеться повертатися до реальності. Тому певний час я з усіх сил намагаюся знову застрибнути в останній сон. Потім ще ця весна, знову ця весна, знову ця смерть. З весною думки про смерть активізуються.1250
hazeyjane28 ноября 2014 г.Читать далееЗараз мені бракує точної цитати, але хтось із відомих анархістів минулого, здається, Камю, писав про особливу мужність – бути на війні дезертиром. Начебто немає насправді нічого героїчного в тому, щоб організованим стадом атакувати ворожі шанці, бо так тобі скомандували твої зверхники. Шлях дезертира натомість – це шлях зреченого самітника, проти якого всі: власне командування, товариші по зброї, ворожа армія, мирне населення. Вибір дезертира – це вибір персональний, це бунт особи. Справді, якщо б усі чоловіки стали дезертирами, на світі виявилося б одним різновидом насильства – військового – менше. Чому
1180
AmeYuki31 марта 2013 г.Дитинство - це і є суцільна безодня, це просто катастрофа, суцільний ланцюг катастроф, найгірше, що може трапитися.
1211
StalnoeVedro28 декабря 2012 г.Якщо тебе на кожному кроці ставити у часовий тупік, ти сам тупієш.
1207- nicco18 января 2016 г.
Від певного моменту вони починають зменшуватись. Їм стає 15 років, потім 7, потім вони починають ходити у дитсадок. Потім вони поступово втрачають мову, перестають ходити. Потім просто дихають і сплять і все - така собі грудка живої речовини. Дихання, сон і пітьма. Відтак можна знову починати рости.
0183 - nicco18 января 2016 г.Читать далее
Ще в нього є про карму і переселення душі. Ми звикли посміюватися над цими ланцюгами переродження - ось ти жив, як свиня, то свинею і станеш. А ти щуром. А ти травою. А ти слоном або мудрецем. Найгіршим мені видавався фінал: сягнувши досконалості, ти більше не народжуєшся і більше сюди не повертаєшся. Ти зливаєшся з Ним, ти стаєш атманом, возз'єднаним у Брахмані і з Брахманом. Оце й здавалось мені найжахливішим: перестати народжуватися, втратити себе у кожному дзеркалі. І як завершення - цілковити злиття і розчинення в Чомусь Найбільшому. На дідька воно мені, це вічне блаженство Чогось Найбільшого, якщо при цьому я себе втрачаю?
0182