
Украинскую и белорусскую литературу в массы!
Mavka_lisova
- 177 книг

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Однозначно краще, ніж "Рекреації".
Цікаво, відверто й захопливо.
Тільки нецензурщина, не в сих, ні в тих, псує враження.

Розмови між поетом та його випадковим і трагічним другом про поезію, армію, книжки, секс, сім 'ю та СРСР. А ще - про любов, андеграунд, поетів, Львів та Станіславів, ще про жінок, дочок і матерів, про друзів, ворогів, режим, футбол, про батька, пекло, радощі і біль,ще про старе каміння під ногами та шрами на душі і на спині, про Достоєвського, Шевченка і Бальзака, про Чехію, де Прага і Весна, про Польщу з мовою, піснями і асфальтом, про університет, гуртожиток, вино, про фотографії та ексцентричну бабцю, що як акторка німого кіно, про шифри цензорів, державні таємниці, прогулянки між замків та каплиць, про паралельний світ, вокзали, поїзди, дитинство, декаденство, заповіт.
про життя, коротше.
дуже круто.

Цю книжку мені порекомендував випадковий знайомий у бібліотеці - до цього я лиш приглядалася до творів Андруховича, не знаючи з чого би розпочати.
Загалом книжка мені сподобалася, читалася дуже швидко і легко. Описи його життя у моєму рідному й коханому Львові та не менш коханому Станіславові, розповіді про подорожі, знайомства, політику, людей, родину - все дуже по-справжньому, ніби Андрухович і дійсно сидить навпроти і відкриває перед тобою своє життя.
Останній розділ я не змогла посилити і просто прогортала діалог двох обкурених людей, але це не погіршило мого ставлення до самої книжки.

Найбільше жалю буває вранці. Ти прокидаєшся - і розумієш, як усе жахливо.
Який дебіл вигадав, наче ранок - це світла і радісна пора?

Я прожив на цьому світі аж тридцять дев"ять років, перш ніж одного дня потрапив до Будапешта. Але я завжди його якось собі уявляв, цей Будапешт - перш ніж я до нього потрапив. Якісь нічні пасажі з поодинокими ліхтарями і такими старезними кнайпами, в яких вічно сидять цигани з гітарами, цідять червоне вино і співають "Едерлезі". Цілковитий кіч!

Ми потрапили до якогось жахливого вагона - в нас такі називають плацкартними тих, де світла саме настільки, щоб не заснути і не читати, саме настільки, аби повіситись.












Другие издания


