Солодка Даруся / Даруся сладкая

Ні-ні, жоден сатана не має такої сили, як прості люди у час заздрості, ненависті і помсти...

Нікому не є так погано, як нашим ворогам, коли нам добре.

Люди добрі... Як добре, що іноді в житті трапляються миті, про які не знає жодна душа, окрім тої, що своїми руками творить ту мить!..

Життя, мабуть, як і люди, - мстиве за радість.

Ви думаєте, що я не сповна розуму, а я лиш не сповна щастя.

Народ був і лишиться таким поганим, поки йому самому не стане зовсім зле. А поки добре — народ поганий. Тому й нападає на слабшого.

Вона навіть колись питала тата, чому кожна молода йде до шлюбу так, ніби вся вулиця — лиш її одної.
«Бо до шлюбу вона — княжна», — відповів тато.
«А після шлюбу?» — питала Даруся.
Тато чомусь зітхнув: «Нещасна жінка».

Життя — то трояка ружа... То чорне тобі покажеться, то жовте, а там, дивися, загориться червоним. Ніколи не знаєш, яку барву завтра уздриш. Чекаєш одної, а воно тобі показує другу. Ох, довго думав Бог, аби людям усякі кари попридумувати. Довго і добре думав. А ми і не знаємо, за що…

Ані нагла кров, що заливає людині мозок під час боли-хвороби, ні фізичний біль, ні втрата близької людини, ні найбільша пропажа, ні вогонь, ні вода не діють на ревнивого чоловіка так, як одна маленька, дрібна, як блоха, і гостра, мов кинджал, думка, що його жінку знає інший - чужий - чоловік.

Хто ніколи не був ревнивим, тому важко пояснити простими словами, як може здуріти чоловік за маленьку долю секунди від того, що йому повсякчас привиджається або причувається.

Люди не люблять тужити, вони взагалі нічого не люблять.

Людська зависть - гірше, як слабість.

Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного

А сьогодні надійшли такі часи, що колісниця їде — і людини не бачить. Переїде — і не спам'ятаєшся, що вже ні тебе нема, ні совісти твої, ні чести. Чоловік один, а колісниця кождого разу друга.

Людина, коли щаслива, - вона гонорова. Інших недобачає. Думає, що Бога за бороду злапала. А то Бог її на своєму гачку тримає...

Люди такі - брехати вміють ліпше, ніж правду казати.

Якісь такі-то люди є, що самі на свою голову гризоти шукають.

- Кажіть що кажіть, Калинко, але ґаздують вони добре.

• Лиш людей цураються.
• А нащо їм люди? Люди тілько колотнечу в чужому житті роблять. Їм, може, без людей добре.
• Як то до чого люди?! Для контролю.

Господи милосердний... Немає гіршого, ніж доброму чоловікові мутиться розум від підозри жінки у зраді.