Сталин и писатели. Книга 3

Третий том книги Бенедикта Сарнова "Сталин и писатели" - как и второй том той же книги - состоит из четырех глав: "Сталин и Шолохов", "Сталин и Пильняк", "Сталин и Замятин", "Сталин и Платонов". Эти четыре сюжета не менее - а в иных случаях и более - драматичны, чем те, с которыми читатель столкнулся в первых двух книгах трехтомника. В главе "Сталин и Шолохов" Б.Сарнов включается в давние, а в последние годы с новой силой вспыхнувшие споры о том, кто был автором "Тихого Дона". Но его тут интер...

Жанры

Купить эту книгу

Бумажная

1297 ₽1099 ₽

Купить-16%

Рейтинг LiveLib

4,6

28 оценок

5
75%
4
21%
3
4%
2
0%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 37Хотят прочитать 158

Рецензии

giggster9 января 2017 г.
Третя книга була найбільш мені цікавою з точки зору набору письменників. Все-таки Ахматова, Алєксєй Толстой, звісно, Дем'ян Бєдний, навіть Пастернак чи Мандельштам як автори мене мало цікавлять. А в цьому томі зібрано якраз тих, кого я і читав, і до яких ставився з цікавістю (хоча і з різних причин і по-різному): Шолохов, Пильняк, Замятін, а найголовніше — Платонов, напевно, один з найулюбленіших моїх письменників.
Одночасно, стали очевидними і деякі недоліки самого задуму Сарнова, головним з яких, напевно, є суб'єктивність подання матеріалів. Все-таки це не наукова работа, а, скоріше, грамотна публіцистика автора, який є людиною начитаною, прекрасно володіє матеріалом, але не може (або й не ставив узагалі перед собою такого завдання) піднятися над власними симпатіями й антипатіями задля наукової чистоти.
Як ніде, ця авторська суб'єктивність проявила себе у першому ж сюжеті — Шолохові. Сарнов, разом з тисячами інших скептиків, відмовляється вірити, що Шоллхов був автором "Тихого Дону", і ця тема починає сюжет і стає головною, ледь не єдиною у всьому розділі. Навіть відволікаючися на інші сюжети, Сарнов знову і знову повертається до теми авторства і своєї нелюбові до Шолохова. І мордою не вийшов, і взагалі був мерзотником. Ніби мерзотник не може написати геніальний твір. При цьому з уваги Сарнова випадають, наприклад, дивовижна відвертість описів колективізації і діяльності НКВД, про які Шолохов прямо, у жорстких подробицях повідомляє в листах Сталіну. Описів такого рівня правди треба буде чекати ще потім 20 років. Але ні, Шолохов не міг написати "Тихий Дон" і крапка. Схожу завзятість ми бачимо серед тих, хто шукає справжнього автора шекспірівських творів, а також серед шукачів Священного Грааля, Атлантиди, а також читачів Дена Брауна.
Добре, якби ж то на місце Шолохова Сарнов (чи будь-хто інший) запропонуваа життєздатну, несуперечливу заміну. Ні, замість Шолохова вони пропонують версії одна екзотичніша за іншу, порошуючи головний принцип будь-якого пояснення — не варто створювати зайві сутності.
Але годі про Шолохова. Щодо решти авторів Сарнову вдається більше і краще. Так, що я, наприклад, прочитавши розділ про Пильняка, взагалі замислився, а чи варто його тримати в своїй бібліотеці.
А загалом історії цих чотирьох письменників відрізняються від попередніх історій лише деталями того, як їх ломала і нищила радянська система. Та все-таки читати їх було і цікаво, і важливо.
Читать далее
10
221
Sopromat31 марта 2017 г.
"Дело писателей не преследовать, а вступаться"
Это цитата из книги, о которой могу отозваться только в превосходной степени.
В предыдущем отзыве мотивировалась "перебежка" к детективу после первого же листа книги.
Да, слышалось и о мнимом авторстве Шолохова, и о вариантах реальных создателей великого произведения.
В той страшной удушливой атмосфере письмо-заступничество перед Сталиным, правдивое и честное описание происходящего, сделали фигуру писателя не такой отвратной, как, например, Федина.
Положить ( пусть даже зачатки таланта) не на отображение действительности, а не клевету и травлю- мерзейшее человеческое качество. Зависть к дару других толкает на это?
Больно было читать и о замечательном Платонове А., жизнь которого- сплошь испытания, но не прогибы перед чинушами от литературы. Буду читать все, что еще не читано.
"Открыто" новое имя- Пильняка.
Написан ли роман о Евгении Соломоновне Хаютиной? Жаль- нет фотографий. По одной и мелкой в Википедии трудно понять: привлекала стольких мужчин и красотой тоже?
Книга Б. Сарнова- замечательный образец в исследовании ( не только литературы).
Выписано много цитат, но хочется закончить одной, Платонова А.: "Советская власть отняла у меня сына- советская власть упорно хотела многие годы отнять у меня звание писателя. Но моего творчества никто у меня не отнимет".
Читать далее
8
208
Po_li_na28 февраля 2015 г.
В третьей книге весьма интересны рассказы об отношениях между Сталиным и Шолоховым, а также рассказ о судьбе Андрея Платонова.. Также в этот том включены исследования: "Сталин и Пильняк" и "Сталин и Замятин".
2
114