Ґудзик

"...повітря, просякнуте запахом кави, під вечір набувало густого листяного аромату із присмаком хризантем"

"Вона була відверта й безпосередня, як веселе цуценя."

Свобода — брати на себе якомога більше — в десятки разів більше, ніж можеш витримати. Будеш задихатися, гнутися, але в певну мить відчуєш — вантажу немає: його «взято», ти вільний — в слові, в побуті, в коханні… Ти навчився розуміти більше, ніж інші.

...у вашій країні (Україні) я зробив багато дивних спостережень: чоловіки тут завжди вимагають офіри. Цього я ніколи не міг збагнути! Ви маєте дивовижно вродливих жінок, ба більше, вони жадають вас і схиляються перед вами, вони намагаються стояти в тіні й подавати вам рушника, незважаючи на те, що втомлюються і страждають не менше. З материнських рук ви переходите в руки своїх наречених, лишаючись вічними дітьми…

Життя завжди здавалося мені випадковістю. Я й зараз вважаю, що треба благословляти лише один день, який розпочинається за вікном, і не замислюватися про два найближчих!

Є дуже прості істини — про них не часто говорять, а якщо й говорять, то зазвичай іронізують. Або ж вони звучать занадто банально. Але ж вони — існують. Ось спробуй вимовити їх уголос — і відчуєш, як накотяться сльози: треба любити своїх друзів, захищати батьківщину, поважати старих, не принижувати слабших за себе, не брехати, нічого не боятися й нічого не просити… Говорити про це, може, й смішно. Однак… не сміємося ж ми, читаючи Біблію…

Чоловік та жінка давно набридли одне одному. Враження таке, начебто посеред розкішної зали розкладається труп кохання.

Вона ніколи не бачила іншого світу, в якому не треба було вставати о четвертій ранку й щоденно важко працювати. Але той інший світ, власне, не вартий єдиної зморшки на її мудрому обличчі…

“Якби люди могли бачити - як у кіно! – порухи душі, вони могли б краще зрозуміти події, які відбуваються в їхньому власному житті.”
(Ірена Роздобудько - Ґудзик)

"З часом ми всотуєм одне одного відчайдушніше, ніби спраглі, адже починаємо розуміти, що жодна мить не повториться."

"Вона була цілісна й справжня, мов… яблуко, що переповнене життєвими соками та круглою дитячою радістю."

"...все звучало солодко-непристойно, як відвертість"

«Так бывает: жизнь дала сбой в самом начале. Это как в компьютере - нажал не на ту клавишу, и все свернулось, пошли непонятные значки...»

"Відтоді я ніколи не плачу. І не тому, що соромлюся чи надто горда. Просто не можу"

"Слова - п'явки"

Кохання - це боляче. Коли воно минає - залишається пам*ять тіла й вона унеможливлює інші, нові стосунки. Ось чому тепер я думаю, що людина має жити сама.

Літо закінчувалося. Добігав кінця рік. Не знаю, як в інших, а для мене рік завжди закінчується з останнім днем серпня. Можливо, тому, що все в моєму житті розпочиналося восени...

• Пьем."