Я дуже давно вже хотіла прочитати повністю хоча б одну зі збірок Поваляєвої, щоб до кінця скласти собі уявлення стосовно авторки. І ось настав той момент - взяла почитати цю збірку у подруги. Чесно кажучи, я не прочитала навіть не те, що до половини - до четвертини. Знаєте, Ірені Карпі часто закидають про надмірне вживання матюків, русизмів і всяке-таке. Так ось у неї вони, як і у Іздрика, вжиті "по дєлу", вони завжди до місця і не викликають якогось дикого внутрішнього спротиву. Це реалії нашого життя і нашого спілкування, як воно є. Але у цій збірці... По-перше, всі вірші - це просто накопичення різних матів. По-друге, ось у цій ситуації я якраз сенсу у тих матах не бачу жодного... Може це якась висока філософія життя і її можуть зрозуміти лише обрані - може.
7 понравилось
