
Здавалося б, про що писати молодому музиканту? Про рефлексії (про це зараз пишуть усі, молодше 40), секс (я не проти сексу, я проти банальної вульгарності), ну і романтичні терзання (це вже сам Бог велів молодому письменнику). Але, вже після першого оповідання, розумієш, як ти фатально помиляєшся. Розповіді не про Фоззі, а про життя, таке знайоме всім тим, кого 90-ті застали хоча б у школі. Мені така тема не близька, тому книжка не викликала сильних емоцій.
З величезною повагою ставлюсь до творчості ТНМК і до самого Фоззі, але була здивована російською мовою. Тонкий гумор і легкість викладу думок приємно вразили. Посередині книжки з'явилась думка: "невже це писав співак". Але по закінченню читання дійшла висновку, що кожен має займатись своїм: співаки - співати, письменники - писати, а запеклі читачі, такі, як я - слухати, читати і коментувати.










































