Чума. Посторонний

Тарру, досі мовчазний, сказав, не обертаючи голови, що, коли Рамберові хочеться поділити людське горе, йому ніколи не урвати вільної хвилини для щастя. Треба вибирати щось одне.

Ось чому я поклав собі у всіх випадках ставати на бік жертв, аби хоч якось обмежити розмах лиха.

Все равно, как ни крути, всегда окажешься в чем-нибудь да виноват.

Единственное, что для меня ценно, – это умереть или жить тем, что любишь.

Ибо нет ничего менее эффектного, чем картина бедствия, и самые великие беды монотонны именно в силу своей протяженности.

Как бесплодна жизнь, лишенная иллюзий. Не существует покоя без надежды.

Ох! То таки правда, не можуть люди обійтися без людей.

Справді, сьогодні звичайна річ бачити, як люди працюють від рання до смеркання і як потім за грою в карти, у кав'ярнях І та за балачками гайнують час, що їм лишився на життя.

Але, може, нам треба любити те, чого не можемо осягнути розумом.

Ні,- сказав він. – Щоб стати святим, треба жити. Борітесь.