Хулігани

Юрко Покальчук – культовий письменник сучасності, улюбленець молоді, науковець, музикант, мандрівник і шукач пригод, відомий ще й численними творами інтелектуально-еротичного спрямування. Неймовірне, жахливе, непомітне для благополучного світу, але правдиве, жорстоке і химерне життя нашого українського “дна”, куди потрапляють підлітки, тікаючи із неблагополучних родин.Вони бомжують, крадуть, змалечку пізнають всі гріхи світу – від розгульного сексу до алкоголю, наркотиків і азартних ігор, і лиш...

Рейтинг LiveLib

3,8

35 оценок

5
31%
4
34%
3
20%
2
11%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 43Хотят прочитать 35

Рецензии

chytko
6 мая 2012
Книгу можна було написати по-іншому. Не так вульгарно та безладно, художньою мовою, а не суржиком неотесаного підлітка з виправної колонії. По-іншому. Що в моєму розумінні значить: краще. А можна було й не писати. Взагалі. Не можу сказати, що я щось би втратив, якби її не прочитав, так само й не скажу що чогось набув, осиливши це нелегке для естетичного сприйняття чтиво (так і хочеться переправити слово "чтиво" на більш підхоже для цього опусу окреслення "порно"). Може автор хотів передати зміст книги словами прототипів своїх героїв? Але ж не так плоско слід це робити, ніби переписуєш протоколи з міліції.
Та книгу написано так, як мені довелося її читати. Слова з книги застрягали в моїх мізках, і я із подивом замислювався, як міг Покальчук написати отак?!
Читать далее
6 понравилось
507
frozen_celestial
20 октября 2011
Книга важка. Тому що записана зі слів неповнолітніх жителів виправних колоній нашої "рідної неньки".
Іноді стає страшно, що з тобою одними дорогами можуть ходити малолітні злочинці-наркомани, які ні перед чим не зупиняться, аби лише роздобути грошей на тюбик клею/цигарки/дівчат/ігри!/цукерки! і далі за отаким от дивним доросло-дитячим списком.
Книга про те, як руйнуються життя.
Книга про першу любов, яка приходить, коли ти вже на дорозі до пекла.
Книга про перший секс тоді, коли тобі ще іграшками гратися.
Книга про дорослих дітей, які оступилися раз, зрозуміли, що нічого їм за це не буде, а далі - пішло-поїхало... із сумним завершенням.
Книга про нечоловічі стосунки між ув*язненими.
Книга про аморальність нашого світу.
Книга про те, як важливо мати турботливих батьків.
Книга про те, як важливо мати власну голову на плечах і не бути частиною стада.
Якби в мене був 14-літній син - дала би почитати. Для загального розвитку та з метою профілактики. Така книга, як то каже реклама: "Замість тисячі слів". Моїх.
Читать далее
4 понравилось
266
Fim
25 мая 2011
Юрко Покальчук "Хулігани"
Я думаю, большинство людей желает верить в то, что их путь определяется ими, что судьба, рок, предопределение, наследие не властно ни над умами, ни над сердцами человеческими. Не трудно признаться себе в мечтах о счастливом будущем, некой светлой судьбе, вершителем которой является каждый из нас. По крайней мере, слово «выбор» изначально сформулировано, как показатель и критерий свободы. Если выбор отчасти определяется моральными, нравственными, ценностными установками, показателем выгоды и следствием самого выбора, то не нужно быть гением, что бы понять силу социального фактора, как плацдарма, так и ограничителя. Общество, социум, группы людей все это может служить средством достижения цели, когда окружающая «артель» только способствует ей. А, с другой стороны, слепое проявление коллективного подсознательного, его минималистический призыв к «уравнению» не только служит помехой, но и создает образ мнимого «достатка в недостатке». Ведь всем известно, как общество может не только отвергать и унижать, но и быть более изобретательным…
Социальный статус, гены, «Сверх-Я» или, быть может, свобода выбора, определяют путь человека? Возможно, все критерии разом образуют математически выверенную или хаотическую модели, которые способны определить причины, следствия, производные выбора, таким образом, создавая новые модели будущего. А может все гораздо проще, настолько просто, что задавать подобного рода вопрос уже есть глупостью и безумием. Но, что если кому-то уготована участь, прозябать на улице с раннего детства, а потом оказаться в колонии для несовершеннолетних? При подобном исходе в силу вступают нравственные порицания, бурные общественные декламации и яростные манифесты, чаще всего проявляющиеся в бездействии закона и социальных гарантиях. Поэтому, большим безумием была бы та оплошность, при которой этот вопрос даже не назревает. Особенно если виновным в детской беспризорности и нищете, как ни странно, является общество.
Книга Юрка Покальчука «Хулиганы» не дает ответ на вопрос: предопределена ли наша судьба или мы вершим ее сами. Нет в ней неразрешенных метафизических дилемм, скучного морализаторства и утопических идеалов. Не определяет она значимость и смысл добродетели, целомудрия и блага. Зато ее можно по правде назвать выстраданной, как самими героями романа, так и автором. Трудно представать с каким лицом Покальчук записывал рассказы малолетних беспризорников и молодых «преступников». Для этого нужно иметь либо железные нервы, либо огромное сердце, способное вместить в себя столько горя.
Читать далее: https://dovgalyuk-fim.livejournal.com/9341.html
Автор: Довгалюк Миша ака Фим
Читать далее
1 понравилось
178