- Мені іноді здається, - її голос ледь просочується крізь хлюпотіння зливи, - Здається, що ми живемо в різних світах... Світах, розділених непроникною прозорою стіною. Говорячи, не чуємо; шукаючи, не знаходимо... навіть бажаючи, не розуміємо... Таке враження, що ми належимо до різних біологічних видів, що мають різні органи чуття...
- Цілком може бути, - із подивом визнає він, - але ж ми якось знаходимо спільну мову, хіба ні?
- Авжеж... - гірко зітхає вона, - як німий з незрячим.
Ваша оценка
3 понравилось