Жінки кажуть, що більшість чоловіків нікудишні коханці, тож, коли секс замінять наукою, ніхто цього й не помітить. Ми відмовляємося від природної свободи заради впорядкованості, зводячи нанівець свої почуття. На чільне міс- це ми поставили корисність, ефективність та інші інтелектуальні виверти. Але зникає свобода і ковбої пропадають разом з нею, наче гірські леви та сірі вовки. У сьогоднішньому світі майже не лишилося місця для вільних мандрівців. Я один з останніх ковбоїв. Моя праця дає мені сяку-таку особисту свободу, яку тільки можна нині уявити собі. Та я за цим не сумую. Хіба що шкодую трохи. А інакше й бути не може, адже це наш єдиний шанс не знищити одне одного. Я переконаний, що чоловічі гормони основне джерело негараз- дів на цій планеті. Одна річ підкорити вороже плем'я чи окремого воїна, друга мати на озброєнні ракети, а третя володіти си лою, що дає змогу нищити природу, як ми це й робимо. Рейчел Карсон має рацію. Так само, як Джон Мюїр і Олдо Леопольд. Прокляття су часності в надмірі чоловічих гормонів там, де вони можуть заподіяти непоправної шкоди. Я маю на увазі навіть не міжнародні війни чи насильство над природою. Ідеться про звичайну войовничість, яка розділяє нас, і пов'язані з цим проблеми, що їх треба розв'язувати. Ми маємо піднестися над свої ми гормонами чи бодай приборкати їх. Гадаю, настав час облишити дитячі забавки й помудрішати. Я розумію це, хай йому грець. Розумію й беззастережно визнаю. Просто хочу пофотографувати ще трохи й піти з життя раніше, ніж остаточно застарію чи комусь нашкоджу.