Мор, ученик Смерти

"У ЖИТТІ НЕМАЄ СПРАВЕДЛИВОСТІ. ТІЛЬКИ Я, - відказав Смерть."

автор: Террі Пратчетт
моя оцінка: 10.0/10.0
кількість сторінок: 304
жанр: фентезі

"Мортові вже було відомо, що кохання змушує почуватися одночасно мов у вогні й крижаній воді, а ще жорстоким і слабким одночасно, та йому на думку не спадало, що люди від нього ще й дурнішають."

"Морт" - перша книга, котра відкриває цикл "Смерть", звучить начебто моторошно, але насправді Смерть не такий жахливий, як його уявляють.

Одного дня він вирішив, що час піти на невеличкий відпочинок, усім же час від часу потрібена невеличка відпустка, особливо коли виконуєш свої обов'язки багато тисяч років без вихідних, тому він узяв до себе у підмайстри непримітного хлопця на ім'я Морт.

Все йшло, начебто, непогано, але співчитливість та романтичне захоплення Морта не сумісна з його новим призначенням та поставила у небезпеку цілий всесвіт.

Ще з далеко 2019 року я чекала на те, щоб ознайомитись з цією книгою і вона цілком виправдала мої очікування.

Дуже легке та веселе фентезі, яке  можно прочитати за один-два дні. Також пан Пратчетт поміж речень вкладає важливі істини, але простими словами, частіше за все у вигляді жартів, що мені також дуже до вподоби.

Останню крапку в моїй оцінці цієї книги на 10.0/10.0 поставив чудовий та непередбачуваний фінал. Навіть читаючи останні сторінки, я просто не могла зрозуміти і чим же усе скінчиться.

Сподіваюсь,що у наступній книзі циклу буде більше взаємодії з самим паном Смерть, так як у цій частині мені було його трошки замало.

С самого начала книга привлекла своим чёрным юмором и, несомненно, Смертью собственной персоной. Но у автора замечается такая штука, что герои второго плана просто задавливают собой главных героев книги, поэтому ты читаешь только ради того, чтобы послушать офигительную историю, как Смерть пытается понять что за зверь такой, это ваше "Веселье", а потом кадр сменяется на Мора и твоя реакция просто: "А, да, ты тут тоже есть. Да-да, я помню, что тебе ну ОЧЕНЬ понравилась принцесса, все всё поняли".
В самом начале Мор казался очаровательным олухом Царя Небесного, не дай дураку богу молиться, как говорится. Своей нескладностью, рыжими волосами и наивность напомнил персонажа Геркулеса в юности из одноимённого м/ф. Но чем дальше в лес... Тем в не самом лучшем свете раскрывается герой. Просто глубоватый подросток, у которого от гормонов начинает кипеть кровь, да до такой степени, что устраивает коллапс и чуть ли не всхлопывание вселенной просто потому что девочка же красивая, ну.
Не думаю, что буду читать далее эту серию, попробую осилить другую серию, где атмосфера будет более задорной и приятной, как, к примеру в "Благих Знамениях". Если вы не любите атмосферу узких и пропахших рыбой средневековых улочек, то откройте форточку и проверите помещение после этой книги. Просто я не фанат средневекового фэнтези со всеми своими нечистотами, масляными пятнами и куском колбасы вместо закладки у Кувыркса (как же долго я отходила от этой сцены, уж больно я впечатлительна и с хорошим воображением, уберите перфекционистов от книги).