Архе

ОБЕРЕЖНО! Даний текст самоусвідомлюється. Архетипові формати: - звичайний режим уваги; - стан зміненої свідомості тексту; - розширене сприйняття текстом читача; - СТАН ГОТОВНОСТІ; - розчинення смислів. Надмірна концентрація уваги на Об'єктах може призвести до короткотривалих емоційних коливань. Не розглядати за кермом.

Рейтинг LiveLib

3,4

385 оценок

5
21%
4
28%
3
31%
2
16%
1
4%

Ваша оценка

Прочитали 429Хотят прочитать 68

Рецензии

BringMeFlowers15 января 2020 г.
Помнится мне, что в те времена, когда я была подростком, эта книга наделала немало шума среди лиц, именующих себя неформалами. Среди тех людей Любко Дереш был очень популярен. Я же никогда подобной литературой не интересовалась, но однажды, отдыхая в детском лагере и прочтя все привезенные с собой книги, я одолжила "что-то почитать" у вожатой. Этим "что-то" оказалось "Архе".

Припоминаю, что тогда эта книга стала для меня своего рода открытием: я была подростком, читающим Агату Кристи, "Гарри Поттера" и классические истории любви. А эта книга повергла меня в шок, настолько сильно она отличалась от всего, что мне было привычно. Наверное, именно из-за этого читалась она очень медленно. И с лагеря я уезжала, так и не осилив книгу больше, чем на четверть.

Спустя лет 12 мне почему-то вспомнился этот случай и, вот, я тут, пишу рецензию на в этот раз прочитанную книгу. С тех пор прошло немало времени, меня уже не так легко удивить, к тому же, я, как ни странно, помнила, чем книга начинается.

Но то, что начиналось, по крайней мере для меня, интересно и увлекательно, уже ближе к середине стало превращаться в какой-то галлюцинационный бред не вполне психически здорового человека. Сюжет нелинейный, очень рваный, и даже те короткие отрезки текста, которые можно как-нибудь идентифицировать в одну отдельную линию, очень скомканны и не всегда понятны. Этот текст нелогичный и непоследовательный. Придуманные автором параллельные пространства, даже не миры, не подчиняются никаким законам физики, времени и логики. А эти введения автора в историю? Что это было? Подозреваю, что это должна была быть "игра с читателем, вовлечение его в сюжет", но мне эти моменты показались настолько дикими и неуместными, насколько это только возможно.

В заключение скажу, что для себя я решила однозначно: если Любко Дереш, то только поздний.
Читать далее
28
918
RidraWong24 декабря 2018 г.
Дереш і/и Пустота.
Тю, морж
(Укр.) Постмодерн у літературі – дуже каверзна штука. Особливо, коли ви намагаєтесь натягнути постмодерн на постмодерновий постмодерн. Начебто і талант у Автора є (дві попередні книги тому яскравий приклад), і з фантазією нівроку, але якось не туди Дереша понесло. Чи то рання слава далася взнаки? А можливо все ж таки не варто було Пєлєвіна з Кастанедою під траву з грибами читати? Он воно як подіяло на «нєокрепший ум». І дарма його герої намагаються вглядатися у Безодню, Безодня мерехтить, віддзеркалює і не те, що вже вглядатися в них не хоче, а якось досить відверто посилає на три відомі букви. Бажаєте одкровення – отримайте невиразну паранойю про засилля Геометрії у нашому житті, бажаєте видінь – ну от вам морж на кроваті. «Тю, морж» - отакі-то складні хімічні досліди над власним організмом ставити, щоб моржа побачити? А, то ми тут певну молодіжну субкультуру вивчаємо? Якась занадто химерна субкультура виявляється.

Я бачив себе укладачем енциклопедії сучасної контркультури. Зі швидкістю світла я вже описував найдико-винніші, найнечисленніші субкультури, кількісно в десять, ?; п'ять чи навіть дві (та що там - ОДНА! ОДНА!!!) людини,
Загалом, я не маю нічого проти психоделичної літератури, і під певний меланхолійний настрій вона мені таки непогано йде. Але навіть у неймовірної краси і мінливості заростях Джеффрі Нуна чи у зовсім підгрибочних філософствуваннях Чапаєва з Пустотою сенс та зрозуміла сюжетна лінія такі є. Можливо є вони і тут, але щоб це збагнути потрібно дуже багацько грибів з’їсти. А навіщо воно мені? Щоб побачити моржа я краще піду у зоопарк.
(Рус.) Постмодерн в литературе - очень каверзная штука. Особенно, когда вы пытаетесь натянуть постмодерн на постмодерновый постмодерн. Вроде бы и талант у Автора есть (две предыдущих книги тому яркий пример), и с фантазией все в норме, но как-то не туда Дереша понесло. Возможно ранняя слава сказалась? А возможно все же не стоило Пелевина с Кастанедой под траву с грибами читать? Вон оно как подействовало на "неокрепший ум". И напрасно его герои пытаются всматриваться в Бездну, Бездна мерцает, отражает и не то чтобы уже смотреть на них не хочет, а просто откровенно посылает на три известных буквы. Желаете откровения – получите невыразительную паранойю о засильи Геометрии в нашей жизни, желаете видений - ну вот вам морж на кровати. "Тю, морж" - вот такие-то сложные химические опыты над собственным организмом ставить, чтобы моржа увидеть? А, так мы здесь определенную молодежную субкультуру изучаем? Какая-то причудливая субкультура оказывается.

Я видел себя составителем энциклопедии современной контркультуры. Со скоростью света я уже описывал самые удивительные, наиболее малочисленные субкультуры, количеством в десять, пять или даже две (да что там – ОДИН, ОДИН) человек…
В целом, я не имею ничего против психоделической литературы, и под определенное меланхоличное настроение она мне таки неплохо идет. Но даже в невероятной красоты и переменчивости зарослях Джеффри Нуна или в совсем подгрибочных философствованиях Чапаева с Пустотой смысл и внятный сюжет таки есть. Возможно, есть они и здесь, но чтобы это понять нужно очень много грибов съесть. А зачем оно мне? Чтобы увидеть моржа, я лучше в зоопарк схожу.
Читать далее
20
1,1K
joeynebari15 сентября 2013 г.
Тю, морж (с)
10
444

Все рецензии

Цитаты

xeladil14 января 2012 г.
Я, знаєте, хоч і пацифіст, але як треба можу і відпацифіздити.
9
1,8K
AzizA26 мая 2010 г.
По бруківці лупить дощ.
МАЕСТРО: Але мене от зараз найбільше непокоїть оцей загадочний міфічеський тандем Вінні-Пуха і П'ятачка. Адже самим главним там був, безоговорочно, Вінні, поскільки це він толкав такі вєщі, про існування которих П'ятачьок і не здогадувався. І при цьому сам П'ятачьок реагіровав на ці просвітлєнія і одкровєнія дуже бурно, впадаючи помінутно в шаманістічєскій екстаз.
БУБА: Ну да, ти, Кварц, правий, но, з другої сторони, воно все зовсім якось так... Не зовсім це саме.
МАЕСТРО: От іменно! Тому мене так насторажує образ осліка Іа-Іа. Він тіпа і нє у дєл, і тіпа просікає глибини всіх глибин. У мене даже напрошується якась екзистенційна алюзія зі страждущім Хрістом. Ну але оця теологічеська тема веде дуже далеко. Візьмімо хоча б цей суто євангельський гвозьдь, на которому держиться хвіст і котрий стирчить в Іа-Іа зі сраки. Ти відчуваєш, куда це нас може завести, да? І якщо ми будемо розглядати іменно есхатологічєскі настроє-нія Алана Мілна в контексті шпенглєрівського заката Європи, то стає зовсім страшно. Поскольку у нас присутствує черговий персонаж, так називаємий Крістофєр Робін, да? І, шо главне, у цього Крістофєра Робіна єсть батько, який - шо інтересно - всю тєлєгу про Вінні-Пуха і талкає. Тіпа знову маємо Бога як Деміурга і Наратора. Ну і зовсім по-апокаліптічєскі звучать рядки, де папа злиться на Крістофєра Робіна, коли той пізно приходить додому, відкривши Сєвєрний Полюс, - тут тобі і в Шопенґауера ладошки взопріють, да?
БУБА: Може, вип'ємо?
Маестро п'є
МАЕСТРО: (продовжує) І в то же врємя ми не коснулися самого главного - а іменно Карлсона, котрий живе на криші. А конкретніше - новий виток свідомості человечества на прикладі цього літаючого артефакта. Тому шо Карлсон міг казатися недальоким тільки винятково обмеженим особистостям. Пригадай, Буба, його картіну - «Красний пєтух». Но на картіні нарисована лисиця, котра петуха пожерла. Тут возможні якнайширші конотації до скандінавскої міфології чи навіть посиланія на труди алхіміків, поскольку Ліса і Пєтух - це как би протилежні стіхії, твьорде і жидкє, чи то пак летюче, начала, а на глибших ступенях посвящєнія - так і взагалі главнейший біном сверхсовременно!' антропології, так називаємо! мета-антропології. Но саме главне, шо наш персонаж перестає мислити лінійно. Він храбро відкидає категорії, свойствєнні огранічєнному западному уму - як-от: раздєлєніє на суб'єкт і об'єкт, одиничне і множественне, вірне і хибне і так далії. Но от мене найбільше тривожить, так сказать, то, шо осталось невисказаним і как би непроявленим, і шо проніцатєльний читатель, по мнєнію глубокоуважаемо! госпожи Ліндґрен, должен був схопить поміж рядками текста. А іменно - інтєґрация органікі в нєорганіку, в смислі пропеллера в його спину. Адже Карлсон виступає тут як апологет кібєр-панка. Ти от звернув увагу, шо вона, в смислі Ліндґрен, сознательно замовчує цей перехід, союз анатомічєскої і техногенної субстанцій, взаїмне проникнення цих фактур одна в одну? Тобі це не кажеться странним?
БУБА: В якому смислі?
МАЕСТРО: У якнайширшому. Це, знаєш, пахне масонами і їхніми ложами. І звідси веде вже зовсім інша стежина. Так би мовити, стик культурних пластів западної літєратурної традиції і чисто слов'янської мультиплікації з властивими їй алкоголічєскими прічудами у вигляді антропо-морфічєскі ізображаємих животних. Да, мова йде про мультіки о Гєнє і Чебурашке. Ти вловлюєш цей тонкий перехід, да?
БУБА: Безумовно.
МАЕСТРО: Но поскільки сам Гена і отой другий вже були достатньою мірою згадувані як у масовій, так і самвида-вівській періодиці, ми їх касатися не будемо. Ми схопимо їх всіх за яйця. Поскільки я хочу звернути твою увагу на мрачний і дємонічєскій образ старухи Шапокляк.
БУБА: Радикально.
МАЕСТРО: Да! І я про те ж! Ібо... Ібо іменно она являється как би персоніфікованим уособленням... Ага, персоніфікованим уособленням тьомних сіл человеческой души, так ска'ть, бессознательного, на кшталт разного роду бєсноватих желаній і прочая, прочая. Но вона, ця старуха Шапокляк, вона, в прінципі, начало хоть і женьскє, но актівне, і потому заслуговує детальнішого аналізу. От візьмімо до уваги цей чисто фройдістскій сімвол на її голові - огромнєйшу бесформєнну шляпу...
Читать далее
8
1,8K
AzizA26 мая 2010 г.
малесенька істотка, про яку писати навіть найменшим шрифтом - це вже гіперболізувати
7
1,1K