Отзывы о книге Очамимря

Така незвичайна книга Олександра Ірванця про велетенську ящірку Очамимрю, трупи, про випалений Другим Спалахом град (місто), царя та його дочок кукаколи і піпсіколи з одним нижнім тулубом та двома головами, про Кирюху та янку растаманку, некрофілію та растаман траву, яку так любила місцева молодь. Спочатку було незрозуміло, хто така ця Очамимря, адже з її опису мені геть не йшов її образ. Було зрозуміло, що це була маленька істота, яка виловлювала пуговок та різну дрібну їжу. Проте і цього їй було достатньо, щоб почати рости і набувати неймовірних розмірів. З кожним разом її тіло, яке росло, потребувало все більше і більше їжі. Тож одного разу Очамимря запримітила істоту на двух ногах, яка стікала кров"ю та ледве пересувалась. Згодом ця істота впала та непорушно лежала. Очевидно, вона померла. З обережністю наша ящірка підповзла до трупу, та скуштувавши це м"ясо, вона зрозуміла, що більше нічого не зможе їсти окрім цього. Ось так Очамимря і почала ласувати людьми) А тим часом у граді були свої порядки, де жителі за наказом князя повинні були кожного дня виходити на роботу- будувати міст. Міст вони будували новий, хоча у них уже були 2 конструкції моста, які залишились від "первих" людей. Князь вважав, що вони мають побудувати власний міст, тому що негоже постійно користуватись тим, що їм дісталось від першого покоління. Потрібно і свій вклад внести. Хоча смердам і не до вподоби була така праця, Азар"ян (підлеглий князя) відповідав за те, аби всі явились на роботу. Лише Кирюха мав привілегії, та міг пропускати або й зовсім не ходити, адже був улюбленцем князя. Він був розумним, та знав доволі багато про світ, чого не знали інші. Далі ми можемо спостерігати за тим, як Очамимря набувала величезних розмірів лише за одну ніч, наївшись перед цим смачного людського м"яса. До речі, ящірка полюбляла молоде дитяче або жіноче м"ясо, воно було буцімто смачнішим та ніжнішим, на відміну від чоловічого. Коли ж новина про звіра, що пожирає людей дісталась града- з""ясувалось і ще одне. Дочки-потворки князя, піпсікола та кукакола, стали повноцінними дівчатками, і їм потрібно було провести купання у річці. Проте це було небезпечно, ураховуючи ситуацію з трупами, яких знайшли біля ріки. Князь дожидався, коли повернеться Кирюха, аби він допоміг провести обряд з купанням, ну а також, щоб розповісти йому страшну новину про його янку. Він не знав як скаже про те, що Азар"ян побив до смерті янку, знайшовши її обкуреною у растаман траві. Так, растаман трава була заборонена і за неї дуже карали людей, проте це ж була янка- кохана Кирюхи. А Кирюха- єдина людина, яка розуміла ті речі, які не розумів сам князь. І що тепер буде? Прийдеться збрехати, адже і Азар"яна не можна видасти, він теж непроста людина для князя. Взнавши таку новину, Кирюха мало з розуму не зійшов, постійно повторяючи "янкинемаянкинема" (янки нема). Знайшовши могилу янки, він довідався від волфа, хто і за що вбив янку. Викопавши її, він приніс її у будинок та почав ласкати. Чи то настільки сильна любов, чи Кирюха зовсім втратив клепку, невідомо. Але думаю і те, і інше. Нарешті настав час купання дочок князя у ріки. Кирюха підготував зброю, всі князівські прислуги і няньки зібрались на березі ріки. Купання почалось, а тим часом і Очамимря запримітила собі цілу купу людей, які купчувались на березі та пару у рікі. Нарешті видалась чудова нагода поласувати. Підпливши ближче, вона запримітила дівчаток з двома головами та верхніми частинами тіла, але нижня частина у них була спільна. Зрозумівши, що це молода здобич, вона підкинула їх угору та відкусила нижню частину. У результаті дівчатка нарешті були розділені. На березі почався хаос, ніхто не міг хоча б якось поранити ящірку. Навіть Кирюха був безсилий зі своєю рушницею. Тому, після вблагань князя знищити цю тварюку, Кирюха прийнявся за роботу. По звукам, які видавала Очамимря, юнак зрозумів чого вона жадає. Він зробив із кожаних курток, склеївши їх скотчем, велику ящірку, подібну до Очамимрі. Це був її так званий кавалер. І дійсно, нашій ящірці не вистачало партнера, тому вона швидко запримітила суженого і вже з радістю наближалась до нього. Але саме тут і встромили в неї ножа. Прийшов кінець Очамимрі, але не тільки їй. За собою вона понесла на той світ весь град. З її тіла почали виходити отруйні запахи, які знищили все навкруги. Залишився лиш один величезний скелет.

Можу із впевненістю сказати що, "Очамимря" цікавий та місцями шокуючий твір. У творі поєднуються як реальні, так і фантастичні події. Ще хочу підкреслити, що автор не вважав Очамимрю негативним персонажем. Він писав, що вона теж тварина, і діє по своїм інстинктам. Вона нікому не бажала зла. Адже ,хіба їсти- це зло? Так, людей, але ж ми також у свою чергу їмо тварин.