Не думай про червоне

Як смішно, сумно і правдиво пише ця людина - так скажуть про стиль Світлани Пиркало майбутні літературознавці. "Не думай про червоне" - це роман про любов, як твердить його автор. Але його автором є Світлана Пиркало, отже, це дуже відмінний роман про дуже особливу любов. У пошуках людини, яку її героїня Павліна Стопудів знала сім років тому, вона вирушає до Лондона, де немає сала і квашених помідорів. Там вона знімає кімнату у діда на ймення Старий Хрич і зустрічає: свою однокласницю Оксану, чия...

Рейтинг LiveLib

4,1

38 оценок

5
39%
4
45%
3
11%
2
3%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 40Хотят прочитать 23

Рецензии

gal4enja21 июля 2009 г.
Чудово для подібного жанру. Так, автобіографічне та суб'єктивне, але авторка не має претензій ні на що більше. Про життя української дівчини-журналістки у Лондоні. І про кохання :)
(((Серйозні та трагічні мотиви наприкінці роману нагадали роман "Тра-ля-ля" Юлії Бурковської. А потім виявилося, що Бурковська писала дипломну роботу по "Зеленій Маргариті" Світлани Пиркало. Але то таке. Мої особисті знахідки.)))
"Не думай про червоне" чудово читається. Любителям "дівчачого читання" раджу :) Охочим до, наприклад, соціальної фантастики - ні :)
Окремі моменти: у тексті приділено добіса уваги кулінарній та алкогольній стороні людського буття. Тут буде купа продуктів, страв, коктейлів, барів із порівнянням українського та європейського.
І взагалі - багато порівнянь українського та європейського. Мабуть, можна навіть говорити про окремий піджанр "дівчачого читання" - "роман про дівчину за кордоном".
Читать далее
7
325
umba2 февраля 2009 г.
Хорошая книга для "разрядки" мозгов. легкая и жизненая. год из жизни обычной девушки с ее мечтами,планами, целями и жизненными поправками на все это...)))
наверно когда что-то сильно и долго хочешь то в конце концов ты это получаешь, пусть не на долго но все же.....книга говорит: мечтайте, любите, живите......
2
126
Devil-Girl14 июля 2009 г.
Мені сподобалася книжка...
примусила переглянути своє життя...
0
81

Все рецензии

Цитаты

Pumzi12 февраля 2012 г.
... я навчилася автоматично посміхатися людям і казати, що у мене все файн, проте картина, як попереду тебе хтось нахабно лізе без черги і має шанс забрати останній шматок ліверної ковбаси, очевидно, все життя викликатиме в мене обурення і лють.
0
71