
Ваша оценкаЦитаты
RomanLangman3 ноября 2024 г.— Це огидно, — прошептала. — Вкрасти в померлої.
— Не менш і не більш огидне, ніж багато інших речей, — відказав Клерфе. — Я також ніколи не думав, що коли-небудь обшукуватиму трупи у пошуках хліба і цигарок, але я це робив. Під час війни. Спочатку це жахливо, але потім людина звикає, особливо коли дуже голодна і довго не курила. Досить спогадів, ходімо чогось випити.
18
RomanLangman3 ноября 2024 г.Читать далее— Якщо йдеться про практичні речі, завжди ми були тут першими, пане. Так, зрештою, дешевше. Люди не хочуть вже більше витрачати стільки коштів на перевезення трупів. Колись було інакше. Тоді багато родин перевозило своїх померлих на батьківщину в цинкових трунах. То була краща пора, ніж тепер! Не до порівняння! Мусите колись послухати мого батька, як розповідає про той час. Він отаким робом побачив цілий світ.
— Тобто: яким?
— Як конвоїр трупів, — сказав хлопець, здивований нездогадливістю незнайомця. — Тоді люди трактували ще своїх померлих з пієтетом. Не пускали їх самих у подорож. Особливо до заморських країн. Мій батько знає, наприклад, Південну Америку як власну кишеню. Люди були там багаті й завжди прагнули забрати померлих на батьківщину. То було ще перш, ніж літаки стали популярними. Транспортування відбувалося залізницею, а потім на пароплавах, з гідністю, як належить. Тривало то цілими тижнями. А як годували, пане, конвоїра трупів! Батько навіть збирав меню і вставив їх потім в рамки. Під час однієї подорожі з однією вишуканою чилійською дамою — поповнів на цілих тридцять фунтів. Все було безкоштовно, також пиво, а крім того, коли доставив труну на місце, отримав прекрасний подарунок. А потім, — хлопець поглянув недружелюбно на квадратну будівлю, — а потім поставлено крематорій. Спочатку він служив лише для людей, які не визнавали жодної релігії, але тепер став повсюдно модним.
— Так, — підтвердив Клерфе. — Це вже не тільки тут таке.
Хлопець похитав головою.
— Люди не мають більше жодної поваги до смерті, каже мій батько. То провина двох світових воєн, надто багато людей втратило тоді життя. Та й відразу мільйони. Мій батько каже, що тому пропав його фах. Тепер навіть родини з заморських країн просять спалювати трупи своїх померлих, а урни з попелом посилають до Південної Америки літаками. Без конвоїрів.
Дим з крематорію припинив снувати. Клерфе витяг пачку цигарок і підсунув балакучому підліткові.
110
RomanLangman3 ноября 2024 г.Читать далее— Що це за будівля? — поцікавився у хлопця, який відгортав лопатою сніг біля крамниці.
— По той бік вулиці? Крематорій, пане.
Клерфе ковтнув слину. Отже не помилявся.
— Тут? Навіщо вам тут крематорій?
— Для санаторійників. Тобто, для померлих.
— І для цього потрібен вам крематорій? Аж стільки вмирає?
Хлопець сперся на лопату.
— Тепер уже не так, як давніше, пане. Але до війни, я маю на увазі першу війну, та й пізніше теж — тоді багато вмирало. У нас тут довгі зими, а взимку важко копати землю, замерзає на камінь, і то глибоко. Крематорій набагато практичніший. Цей має вже майже тридцять років.
— Тридцять? Отже у вас уже був крематорій, перш ніж увійшов у моду? Задовго до розповсюдження в масовому масштабі?
Хлопець не зрозумів, що Клерфе мав на увазі.
15
RomanLangman3 ноября 2024 г.— Тут. У нас є їдальня, в якій дозволено пригощати гостей. Чекаю тебе о сьомій. Бо о дев'ятій мушу бути в ліжку. Як в інтернаті.
— Як у війську, — сказав Клерфе. — Або перед перегонами. Пам'ятаєш, як у Мілані наш командир заганяв нас до готелю, як курей до курника?
Обличчя Ґольманна проясніло.
— Ґабрієлі? Він ще в ділі?
— Звичайно. Що з ним могло статися? Керівники вмирають в ліжку, як генерали.
17
Anatolij_Ermakov198928 августа 2024 г.У древних греков мышление было достоинством. Потом оно стало счастьем. Позднее превратилось в болезнь. В наши дни это преступление. История культуры - это история страданий тех, кто её создавал.
112
MilenaTihomirova7 августа 2024 г.Это не педантизм. Это опыт. Я слишком часто видел, сколько бед может случиться, когда забывают о мелочах.
111
Alexander_Griboedov15 июля 2024 г.Регулярный заработок развивает чувство юмора у любого человека.
117
Alexander_Griboedov15 июля 2024 г.- Последнее счастье для тебя, мой маленький космополит, - это пока что хороший ужин. Такова старая солдатская мудрость. А ты - солдат, не забывай этого. Форпост. Патруль. Пионер всемирного гражданства. В наше время можно в один день пересечь на самолете десять государственных границ; каждая очередная обусловлена предыдущей, и все они ощетинились друг на друга железом и порохом. Но так не будет. Ты один из первых европейцев, не забывай об этом. Гордись этим.
111
Alexander_Griboedov14 июля 2024 г.Она приблизила к нему лицо и положила руки ему на плечи. Он притянул ее к себе, и она его поцеловала - слепо, закрыв глаза, жесткими сомкнутыми губами, страстно и гневно, словно отталкивая прочь.
117
