Ткач и визионер. Очерки истории репрезентации, или О материальном и идеальном в культуре

Новая книга Михаила Ямпольского посвящена истории репрезентации, которая, по мысли автора, возникает в эпоху Ренессанса в результате смещения акцента с мастерства художника на его полумистическую способность "видеть" образы, предстающие перед внутренним взором воображения. Этот перенос акцента приводит к ослаблению материального и усилению идеального компонента в культуре. Автор считает, что своеобразие культур в значительной мере определяется их отношением к репрезентации. Важное место в книг...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

12 оценок

5
33%
4
50%
3
8%
2
8%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 13Хотят прочитать 73

Рецензии

Demetrios
25 января 2015
Книжка на перший погляд (на зміст, анотацію і вступ) здається фрагментарною, еклектичною і вузькоспеціальнонауковою, але насправді це не зовсім так. Хоча вступ дійсно якийсь важкий, та і висновки недостатньо ясні, однак самі три розділи достатньо цікаві і написані не складно, хоч і цілком по-науковому.
Ямпольський - це дуже якісна міждисциплінарна гуманітаристика, і ця книжка не є виключенням. Мене найбільше цікавив перший розділ, де аналізувалося поняття і особливості класичної репрезентації в образотворчому мистецтві (тобто "реалістичного"/міметичного/фігуративного мистецтва). Дуже гарно показана історія розвитку класичної репрезентації, її суттєва відмінність від античного і середньовічного мімезису (чого у того ж Веліканова, приміром, немає, він все пхає в одну солянку "міметичного мистецтва"). Гарно пояснена її укоріненість у неоплатонізмі доби Відродження, коли традиційні погляди Платона на мистецтво були перевернуті з ніг на голову - замість ремісничого розуміння твору мистецтва як копії копії, третьорядної загалом штуки, художник піднімається на п’єдестал, стає візіонером, який прозріває глибинні ідеї і втілює їх.
Другий і третій розділ написані на зовсім іншому матеріалі (архітектура і література відповідно), однак ідеї тут продовжуються і розвиваються, Ямпольський показує як класична репрезентація розвивається і зазнає кризи у ХІХ столітті, яка призводить до появи модернізму і неміметичного мистецтва. Написане про кризу перегукується з "Симулякром" Веліканова.
Також дуже багато паралелей (і посилань) на Жан-Люка Марйона, зокрема і на "Перекрестья видимого", які я нещодавно прочитав. Фактично, всі ті нюанси розуміння образу як ідола/ікони/типу (грецькі слова, які перекладаються як образ), які розбирає Марйон, Ямпольський теж побіжно розглядає, хоч і трохи під іншим кутом.
Власне, книгу можна порадити тим, хто хоче краще зрозуміти розвиток мистецтва на відрізку від античності до початку ХХ століття, а також тим, хто цікавиться творчістю персоналій і явищ, яких торкається у книзі Ямпольський - Рафаеля і Корреджо, архітектури Риму і Петербурга, Гоголя і Лескова.
Читать далее
4 понравилось
0
210