Harry Potter and the Prisoner of Azkaban

– Что ж, люди иногда глупят, ежели дело касается до ихних питомцев, – мудро изрёк Хагрид. Клювокрыл за его спиной выплюнул на подушку пару хорьковых косточек.

Крыса, как видно, получилась из тебя лучше, чем человек. И хвастать тут нечем.

— Як на мене, віщування — надто неточне й суперечливе, — промовила вона, шукаючи потрібну сторінку. — Суцільні вигадки, скажу я вам.

Маю вам дещо сказати, причому одна тема дуже серйозна, тож краще, мабуть, почати з неї, перш ніж вам заб'є памороки наш бенкет...

Але Гаррі не слухав. Він помітив на столику іншу книжку: "Провісники смерті. Що робити, коли знаєш, що в двері стукає біда".
— Ох, на твоєму місці я б цього не читав, — безтурботно порадив продавець, перехопивши його погляд. — Скрізь почнеш бачити ознаки смерті — так можна й справді померти.

— А що, маґли не чують, як їде автобус? — запитав Гаррі.
— Маґли? — зневажливо мовив Стен. — А хіба вони взагалі щось чують? Чи бачать? Вони якісь пришелепкуваті — ніколи нічого не помічають.

So you did see your father last night, Harry...you found him inside yourself.

— Мяу!
В битву вступил Живоглот — все когти его пе¬редних лап глубоко впились в руку Гарри. Мальчик отшвырнул его, а кот сейчас же бросился к волшебной палочке.