Гарри Поттер и Кубок огня

Порядними людьми так легко маніпулювати.

Цікавість — не гріх. Але цікавість має супроводжуватися обережністю...

Очей ніколи не буває забагато.

— Авжеж, Дамблдор вам довіряє, — прогарчав Муді. — Бо він довірливий. Вірить, що люди змінюються на краще. А я кажу, що бувають плями, яких не виведеш. Плями, що не виводяться.

— Мене підвищили, — повідомив Персі таким тоном, наче його вибрали Верховним Правителем Всесвіту.

— Ми таки повинні ворушитися... повинні когось запросити. Він правильно каже. Ми ж не хочемо в результаті опинитися поруч з парою тролів.

Персі не розпізнав би жарту, навіть якби той танцював перед ним наголяса, нап'явши на себе тільки Добів чохол для чайника.

Ми разом навчалися в Гоґвортсі, вона була на кілька років старша за твого батька і за мене. І була дурна як валянок. Скрізь пхала свого носа, а в голові ж — порожнісінько. Це, Гаррі, не найкраще поєднання.

Є такі, що вміють обертати невинні ситуації собі на користь.

Що раніше ви довідаєтеся про ймовірні загрози, то краще. Бо ж як ви маєте оборонятися від того, чого ніколи не бачили?

— Ой, пані професорко, дивіться! Здається, я знайшла нову планету! Пані професорко, що це?
— Це Уран, дорогенька, — сказала професорка Трелоні, глянувши на карту.
— Лавандо, а можна й мені подивитися на новий Уран? — реготнув Рон.

Висока й струнка, вона була б доволі симпатична, якби не скривлені губи — так, ніби їй щось постійно смерділо під самісіньким носом.

— Завжди та сама біда, — усміхнувся містер Візлі, — ніяк не можемо втриматися від показухи, коли збираємося разом.

Він якийсь хворий. Тільки не згадуй при ньому його шефа. "На думку містера Кравча... як я казав містерові Кравчу... Містер Кравч вважає... Містер Кравч розповів мені..." Скоро, мабуть, оголосять про їхні заручини.

Гаррі насупився. Хто завгодно, але тільки не дядько Вернон, мав би називати когось "товстухою". Адже його рідний синочок Дадлі нарешті досяг того, чого невпинно домагався ще з трирічного віку — став ширшим, ніж довшим.

Що дужче він старався зберегти деталі, то швидше вони зникали...

It is my belief, however, that the truth is generally preferable to lies.

'What were they doing here?'
'Looking for Crouch, according to Bagman,' said Harry. 'He's still ill. Hasn't been into work.
'Maybe Percy's poisoning him,' said Ron.
'Probably thinks if Crouch snuffs it he'll be made Head of the Department of International Magical Co-operation.'

'Why do they have to move in packs?' Harry asked Ron, as a dozen or so girls walked past them, sniggering and staring at Harry. 'How're you supposed to get one on their own to ask them?'
'Lasso one?' Ron suggested.

There was much less laughter, and a lot more hanging around in the library when Hermione was your best friend.