Геральт

Анджей Сапковский

Цитаты

BaltruweitSymposia25 сентября 2018 г.
...Мой папка – рыцарь короля Фольтеста. У него тоже есть меч. Побольше твоего.
Геральт оперся локтями о релинг и сплюнул в воду, пенящуюся за кормой барки.
– Ты носишь на спине, – не отставал малец. Шапочка снова сползла ему на глаза.
– Что?
– Ну, меч. На спине. Почему у тебя на спине меч?
– Потому что весло сперли. Мальчишка раскрыл рот, дав возможность всем налюбоваться роскошными дырками на месте выпавших молочных зубов.
– Отойди от борта, – сказал ведьмак. – И закрой рот, не то муха влетит.
Мальчик раскрыл рот еще шире.
Читать далее
1
145
DarkSakura12 июля 2018 г.
– Ловко, Лютик. У тебя чуткое ухо.
– Профессиональный перекос.
1
72
Anshe8 июня 2018 г.
просьбой можно пренебречь, а шаровой молнией – нет
1
64
Fade_scum4 апреля 2018 г.
Магия, словно железный дротик с крюком, засела в ней. Ранила глубоко. Болела. И причиняла боль. Ту странную боль, которая удивительным образом сочетается с блаженством.
1
80
Fade_scum4 апреля 2018 г.
Он по опыту знал, что спусковые механизмы самострелов не любят нервных движений.
1
69
Moon_Lisa2 марта 2018 г.
Якби все вирішували використання досвіду і можливість робити висновки, ми б уже давно забули, що таке війна. Але тих, хто прагне війни, ніколи не стримували й не стримають досвід і аналогії.
1
73
Moon_Lisa28 февраля 2018 г.
— Треба тобі знати, мила Цірі, — сказав Ярпен, — що моя бабка зналася на лікуванні, як ніхто. На жаль, вважала вона, що джерелом більшості хвороб є неробство, а неробство краще за все лікується києм.
1
68
Moon_Lisa26 февраля 2018 г.
– Легко вбивати з лука, дівчино. Як же легко спустити тятиву й думати: це не я, не я, це стріла. На моїх руках немає крові того хлопця. Це стріла вбила, не я. Але стрілі нічого не сниться вночі.
1
51
Moon_Lisa26 февраля 2018 г.
– Казку мені розкажи, – пхикнула вона. – Що я, без казки маю спати? Е-е, чого б то?
– Не знаю я, холера, жодної казки. Спи.
– Не бреши. Бо знаєш. Як ти був малим, то що, ніхто тобі казок не розповідав? ...
Він засміявся знову, закинув руки за голову, дивлячись на зорі, що підморгували з-за гілок над їх головами.
– Був собі якось… кіт, – почав він. – Такий звичайний, смугастий мишолов. І одного разу той кіт пішов собі, сам-один, у далекий шлях до страшного темного лісу. Він ішов… Ішов… Ішов…
– Навіть не думай, – пробурмотіла Цірі, притуляючись до нього. – Я не засну, доки він не дійде.
Читать далее
1
60
Moon_Lisa26 февраля 2018 г.
– Любистку?
– Так? – Бард розгладив прип’яте до капелюшка перо білої чаплі, поправив на собі кубрак. Обидва присвятили півдня чистці одягу й надання йому сякого-такого порядку. – Що, Ґеральте?
– Намагайся поводитися так, аби викинули нас після вечері, а не до неї.
1
62