Проза писателей Латинской Америки

Про вік
«Вік - це не те, скільки тобі років, а те, як ти себе почуваєш».
«Благополучна старість – це вміння домовитися зі своєю самотністю».

Про людей
«Я не ношу капелюха, щоб ні перед ким його не знімати».
«Якщо у чомусь задіяна жінка, то я знаю, що все буде добре. Адже мені абсолютно ясно, що жінки керують світом».
«Можливо, Бог хоче, щоб ми зустрічали не тих людей до того, як зустрінемо ту єдину людину. Щоб, коли це трапиться, ми були вдячні».
«Головне у житті суспільства – вміти впоратися зі страхом, головне у житті подружжя – вміти впоратися з нудьгою».

Про кохання
«Якщо ви зустрінете своє справжнє кохання, воно нікуди від вас не зникне – ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік».
«У сімейному житті значно легше уникнути катастрофи, ніж прикрих дрібниць».
«За обіднім столом можна кохати так само, як і в ліжку».
«Неможливо кохати, а потім нічого не відчувати. Ти або брехав тоді, або брешеш зараз».
«Нехай твоя відповідь буде «так». Навіть якщо тобі дуже страшно, навіть якщо потім пошкодуєш. Бо потім жалкуватимеш усе життя, якщо відповіси йому «ні».
«Непереборна сила, яка рухає світом, насправді не щасливе кохання, а нещасне».

Про почуття
«Посміхайся, не давай біді можливості порадіти».
«Умій цінувати того, хто без тебе не може, і не женися за тим, хто щасливий без тебе».
«Людям, яких люблять, слід би помирати разом зі своїми речами».

Про речі
«У той день, коли люди почнуть їздити у вагонах першого класу, а книги возитимуть у товарних вагонах, настане кінець світу».
«Будь-яка річ жива. Потрібно тільки вміти пробудити її душу».
«Нас оточують незвичайні, фантастичні речі, а письменники вперто розповідають нам про маловажливі щоденні події».

Про щастя
«Немає ліків, які могли б вилікувати те, що може вилікувати щастя».
«Легко здобуте щастя не може тривати довго».

Про життя
«Життя – це не ті дні, які минули, а ті, які запам’ятались».
«Треба прислухатися до голосу дитини, якою ти був колись і яка існує ще десь всередині тебе. Якщо ми прислухаємося до дитини всередині нас, наші очі знову заблистять. Якщо ми не втратимо зв'язок із цією дитиною, то не розірветься і наш зв'язок із життям».
«Не витрачай стільки зусиль, усе найкраще трапляється неочікувано».
«Єдиний спосіб жити далі – не давати спогадам мучити себе».
«Натхнення приходить тільки під час роботи».

Про мудрість
«Але якщо вони двоє і навчились чомусь, то лиш тому, що знання і мудрість приходять до нас з роками, коли вже непотрібні».
«Хто чекає довго, той може почекати ще трішки».
«Ні, я не багатий. Я бідний з грошима, а це не одне і те ж саме».

Джерело

Fue lo que vi al abrir los ojos y secármelos con los dedos: el cielo limpio, y después una nube que entraba por la izquierda, paseaba lentamente su gracia y se perdía por la derecha. Y luego otra, y a veces en cambio todo se pone gris, todo es una enorme nube, y de pronto restallan las salpicaduras de la lluvia, largo rato se ve llover sobre la imagen, como un llanto al revés, y poco a poco el cuadro se aclara, quizá sale el sol, y otra vez entran las nubes, de a dos, de a tres. Y las palomas, a veces, y uno que otro gorrión.

Те, кого я сначала принял за любовную парочку, куда больше походили на мать с сыном, и все же было ясно: это не мать с сыном, а именно парочка в том самом смысле, какой мы имеем в виду, когда двое – он и она, стоят, прижавшись друг к другу у парапета, или сидят, обнявшись на садовой скамейке. Я, собственно, бездельничал, времени полно, и любопытства ради мне захотелось понять, почему так взволнован этот мальчик, словно напуганный жеребенок или зайчишка. То сунет обе руки в карманы, то вынет одну, затем – вторую, то пригладит пальцами волосы, то встанет так, то эдак. Узнать бы, что его напугало, ведь страх проступал в каждом его жесте, страх, придавленный чувством стыда, будто он готов от чего-то отпрянуть, бросится бежать, но не смеет, пытаясь сохранить жалкие остатки достоинства.

"В ту нескончаемую ночь...полковник Аурелиано Буэндия час за часом долбил твердую скорлупу своего одиночества, стараясь её пробить. Единственные счастливые мгновенья - после того далекого дня, когда отец водил его смотреть на лёд, - он пережил в своей ювелирной мастерской, где делал золотых рыбок. Ему надо было тридцать два раза начинать гражданскую войну, надо было подвергать испытанию все свои договоры со смертью и, подобно свинье, вываляться в грязи славы, чтобы с почти сорокалетним опозданием понять преимущества прямодушия".