Ваша оценкаРецензии
HelgaV8 сентября 2016Читать далее- Дякую, Енні, - промовив він, пливучи на вершечку золотої блискучої хвилі, і подумав: "Знаєш, мабуть, ти помиляєшся щодо мене. Тобто в цій оселі вкрай бракує ситуацій, які можуть ввести чоловіка в гріх. Важкувато вештатись по барах, коли в тебе зламано обидві ноги, Енні. А щодо наркотиків, то я регулярно отримую свій кайф від Бджолиної богині бурка".
Щоб написати цю рецензію мен довелося перечекати кілька днів. Дочекатися, коли емоції вляжуться, а тоді вже розмірковувати. Одразу скажу, що книга доволі важка. Але воно того варте.
Середньостатистичний письменник "популярних романчиків" Пол, дописавши нетипову як на себе книгу і добряче це відсвяткувавши, вирушає автівкою в Лос Анжелес. По дорозі він потрапляє в аварію, а очунює вже в якійсь кімнаті. Ноги переламані, однак болю він не відчуває, бо його накачала наркотиками "найпалкіша шанувальниця" Енні. Згодом він розуміє дві речі: у Енні не всі шурупики на місці і краще не сперечатися. Особливо тоді, як він тільки щойно вбив улюбленого книжкового героя Енні.
В книзі немає типових жахів - привидів, вампірів, перевертнів, одним словом містики - однак від цього вона іще страшніша. Бо ти розумієш, що все це цілком могло бути. Або є зараз. І почуття безвиході тримає протягом усього прочитання.
Але, коли ти думаєш, що гірше бути вже не могло, це цілком слушний момент пригадати, що гірше завжди є куди.53- Дякую, Енні, - промовив він, пливучи на вершечку золотої блискучої хвилі, і подумав: "Знаєш, мабуть, ти помиляєшся щодо мене. Тобто в цій оселі вкрай бракує ситуацій, які можуть ввести чоловіка в гріх. Важкувато вештатись по барах, коли в тебе зламано обидві ноги, Енні. А щодо наркотиків, то я регулярно отримую свій кайф від Бджолиної богині бурка".
rouxkatty6 сентября 2016Читать далее"Ты стал Шахразадой для самого себя"
двоякое впечатление от книги. С одной стороны -мастер Кинг, а с другой стороны - я думала, когда же книга уже закончится. И вроде все здесь есть: и сюжет интересный (раз), и характеры героев четкие (два), и стран цы проглатываются одна за одной (три). Но я не прониклась сочувствием к главному герою. Мне не было его жалко. Меня переодически бесила его беспомощность. Уж не знаю, как я бы поступила в этой ситуации, но попыталась бы что-нибудь за предпринять, мне кажется. И раздражала его зависимость. Видимо, я прониклась антипатией к Полу. Да и к Энни тоже, но она изначально позиционируется как отрицательный персонаж, так что тут уж не удивительно. я ждала, когда книга закончится, потому что ну не может так долго вся эта история продолжаться. Становилось чуточку неинтересно. Самую чуточку. ну а из хорошего - Кинг безусловно мастер слова. Странички проглатываются одна за одной. Быстро. Не успеваешь следить как перевалило за 300 страниц. И характеры прорисованы очень интересно. Но в паре мест показалось немного утрировано. Но я ни капли не пожалела, что прочитала эту книгу. Посоветовала бы читать, потому что все равно интересно, что же это за история такая с таинственным словом "Мизери". И пока не прочитаешь, так и будешь коситься на неё. И читать Кинга тоже продолжу. Уж больно он необычный. и слабонервным лучше все таки избегать его. В целом немного отличаюсь от основной массы: 3/555
