Приключения полярного медведя

Прекрасная книга. Особенно хочу выделить два момента. Во-первых, здорово описана жизнь диких медведей, их поведение, реакции, восприятие. Автор наделяет животных почти человеческими эмоциями, но это для меня только плюс. Во-вторых, тема добра и зла всегда будет актуальна. И когда дикий зверь оказывается благороднее, чем человек... это сильно. Я не против охоты, когда это вопрос жизни и смерти. Не можешь добыть зверя - умрёшь от голода и холода. Но убийство ради наживы или, тем более, развлечения - это отвратительно. Поэтому я считаю, что таких книг должно быть побольше, и читать их должны дети, чтобы понимали, что животные - такие же живые существа и тоже хотят спокойно и счастливо жить.

О, як гарно та цікаво писав Джеймс Олівер Кервуд! В цього чудового письменника була щира любов до природи, до тварин та до всього живого. Та свого часу Джеймс Олівер був мисливцем і доволі довго полював на диких звірів. У передмові до книги «Король Гризлі» Олівер писав, що створюючи історії про тварин, він щиросердо намагався спокутувати бодай частину своєї провини. Адже стріляти у звірів лише задля того, аби потішити свою гординю, - один з найтяжчих гріхів людини. Я вважаю, що герой-мисливець з цієї книги, Джим Ленгдон, це мабуть і є Джеймс Олівер. І саме написання цієї повісті допомогло авторові усвідомити свою важливу роль у відносинах «природа-людина». Джим Ленгдон намагався підкорити собі створіння дикої природи – велетенського гризлі Тора за допомогою зброї – рушниці. Людина- сильніша та найрозумніша істота на цій планеті. Але Природа виявилася мудрішою за людину. Коли Джим Ленгдон опинився у пастці зі зламаною зброєю, навпроти нього стояв Тор. Гризлі не заподіяв мисливцю лиха. Добро перемогло зло. І саме ця подія стала для Джима Ленгдона вирішальною у його подальшому ставленні до дикої природи. Адже він на власні очі побачив, як у серці лютого звіра перемогло добро. Мисливці перестали переслідувати Тора та покинули його володіння – прекрасну долину. Ця історія з чудовим кінцем. А сильніша зброя проти зла на нашій планеті- це любов і добро!

Короткий рассказ "Миссис Гаммит и её свинья" впервые я прочла еще в детстве. Он попался мне в сборнике Чарльза Робертса "Царь зверей" и понравился больше остальных историй. Недавно, перебирая старые книги, я увидела этот сборник. Перечитала  рассказ  и   мое мнение о нём,   как оказалось, не изменилось.

Это смешная история об одинокой старой леди, на ферму к которой повадился медведь. Поначалу косолапый осторожничал и довольствовался урожаем с грядок миссис Гаммит. Но потом... потом он учуял в сарае свинью!

Понятное дело, что делиться с медведем свиньёй старая леди не планировала. Свинья тоже была категорически против и  пребывала в диком стрессе из-за всего происходящего.  Медведь же был удивлён. Медведь искренне не понимал, почему ему не дают пробраться в сарай и полакомиться свининкой. Медведь был настойчив.

Миссис Гаммит не могла это больше терпеть и решила во что бы то ни стало разделаться с медведем))) Вот тут-то и началось противостояние человека и зверя.