Павло Тычина. Стихотворения и поэмы

Читаю душі ваші, наче книги, я
І сам цвіту — ридаю, як роса…
Ах, на землі одна, одна релігія —
Страждань краса.

Чи нам же розгадати природи риси літер? —
Людина і в стражданні страждаючий артист.

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі.