Більша частина подій цього роману відбувається в Іспанії, в таверні, яка замаскована під школу "лицарів святого духу", де готують розвідників, диверсантів, тайних агентів. І знову Григорій потрапляє у вороже кубло, у терраріум. Але на мій погляд, в Іспанії йому набагато складніше ніж було у Німеччині, адже поруч немає ні одного друга, жодної близької людини. Григорій знову змушений видавати себе за іншу людину. Він не забуває хто він є насправді, але с кожним днем йому все складніше грати огидні ролі.

Як усе остогидло! Григорій Гончаренко став Комаровим, потім Генріхом фон Гольдрінгом, тепер - ненависним Фредом Шульцем, який теж має перевтілитись ще й на якогось Гната Сомова. І це менш ніж за двадцятип'ятирічне життя! Чому саме йому судилася така доля?

Ясним промінем для Григорія замість Моніки стає Агнесса/Марія, циганка, яка перетворилася на аристократку волею долі. Я більшу частину роману ніяк не могла співвіднести Марію з Агнессою. Ледве-ледве вийшло лише під кінець, коли Агнесса з Григорієм побувала у циганському таборі, який завдав їй чимало болі.

Чесно кажучі, Григорій дещо загубився для мене з середини книги. Він дуже, дуже втомився. Звичайна людина не в силах так довго жити у постійному стресі і напрузі без психологічних і фізичних наслідків. Він все частіше згадує Моніку... Але знов і знов бере звідкись сили і натхнення. Мені здається, автор занадто ідеалізує свого героя.

Звичайно ж, я не можу не відзначити незрівнянну, співучу мову роману. Автор володіє нєю віртуозно. Деякі, особливо вдалі рядки хочеться зачитати вголос. У мову книг Михайлика я закохалася.

Цей роман є зав'язкою історії про "чорних лицарів" основні події відбудуться у третій, заключній частині трилогії. Тому, питання читати чи ні навіть і не стоїть. Але все ж таки перша книга сподобалась мені набагато більше.

Оригинал, читавшийся тридцать лет назад в середине 60-х, не сохранился, видимо кем-то зачитан до "дыр"...

Едва закончилась война, Григорий Гончаренко вновь оказывается в Европе. На этот раз у него нет никакого задания и он спешит на помощь своему боевому товарищу, которого обвинили в сотрудничестве с немцами. В пути его опознают как немецкого офицера Гольдринга и помещают в лагерь для военнопленных. Гончаренко не имеет права говорить, кто он на самом деле, чтобы не раскрыть советскую операцию, проведенную в годы войны ("И один в поле воин"). Он выкручивается в одиночку. И судьба заносят его на секретную американскую шпионскую базу в Испании, где готовят агентов для заброски на советскую территорию. PS До Юл.Сем. подобной прозы еще 10 лет... PPS "Гроза на Шпрее" - Не читал. Как говорят сейчас, это был (и остается) не мой "формат".