Цитаты из книги Отель

Ще один удав долі. Та коли їх багато, хіба той один щось важить?

Їй раптом страшенно захотілося скинути з себе тягар відповідальності, цей постійний обов'язок зважувати за них обох. Та вона знала, що це неможливо. Коли вдача в тебе сильніша, ніж у всіх, хто тебе оточує, про таке годі й мріяти.

- А на біса тобі думати? Хіба це щось змінить?

• Думати завжди корисно, коли є чим.

Гарна машина - коли тільки вона справді гарна - поводиться майже як людина. Вона для тебе зробить удесятеро більше, ніж ти сподівався, а як потому ти її підлатаєш і поговориш з нею ласкаво, то вона напружиться й ще трохи попрацює.

Біблій давно не міняли, і їх перші сторінки, як завжди в готелях, були списані номерами телефонів повій; всі ж бо досвідчені мандрівники знають, що том святого письма - найпевніше джерело такої інформації.

За критичних обставин навіть найзапекліші конкуренти в готельному бізнесі виручають один одного, добре знаючи, що завтра, може статись, вони поміняються ролями.

- Ні, зробіть тільки те, про що ми з вами домовлялися. А загальні інструкції видаватиму я сам - коли вважатиму за потрібне. "В цих словах - усі вади нашого господарювання, - з досадою подумав Пітер. - На окремі помилки реагуємо, а викорінити їх не беремося".

Нізащо не одружуйтеся із службовцем готелю. Він собі не належить.

Готель - це вмістилище людських драм, які часто розігруються в усій своїй непривабливості перед очима в службовців.

- А піжама чия?

• Моя. Даруйте, що завелика.
• Нічого... Мені добре...

Для справжнього готелю головне - гостинність і догляд, якщо мешканець потребує його.

Душевна мука - річ суто особиста, і терпіти її треба мовчки навіть тоді, коли тобі ненароком сиплють на рану сіль.

Никогда ведь не знаешь, насколько ты привязан к человеку, пока эта связь не оборвётся.

Вино и хороший ужин делают чудеса.

Никогда ведь не знаешь, на сколько ты привязан к человеку, пока эта связь не оборвётся.

В отелях никогда ничего зря не пропадает. То, что оставит один, возьмет другой и вынесет с черного хода.

Я ненавижу отели крупных корпораций — они везде одинаковы. Все блестит и сверкает, а живешь в них — точно на фабрике.

Семья и домашний очаг - удел добродетельных, и дается им в форме абсолютной и самодовлеющей.

Бывают кирпичные стены, которые головой не пробьешь.

Какие бы взгляды мы ни исповедовали, мы исповедуем их как индивидуумы.