Цю збірку есе можна умовно розділити на дві частини. У більшості з них Айн Ренд викладає свої погляди на економіку й засади її соцільно-філософських поглядів, які отримали назву «об'єктивізму». І тут вона бездоганна. Її віра у здорову сутність ринку, палка ненависть до соціалістичних позіхань, несприйняття будь-якого втручання держави в економічну діяльність – все це я беззаперечно розділяю. Ось кілька характерних цитат:
Все злодейства, злоупотребления и несправедливости, традиционно приписываемые бизнесменам и капитализму, имели своей причиной отнюдь не свободный рынок или нерегулируемую экономику, но вмешательство правительства в экономическую жизнь.
Частное лицо может делать все, кроме того, что запрещено законом; государственный чиновник не может делать ничего, кроме того, что разрешено законом.
Бизнесмены — это единственная категория людей, отличающая капитализм и американский образ жизни от тоталитарного этатизма, который постепенно подминает под себя весь остальной мир. Все другие слои общества — рабочие, фермеры, профессионалы, ученые, солдаты — существуют и при диктатурах, хотя и прозябают в страхе, в цепях, в нищете, в условиях прогрессирующего саморазрушения. Но при диктатуре такая категория, как бизнесмены, отсутствует. Их место занимают вооруженные бандиты: чиновники и комиссары.
І, напевно, найголовніше:
«помощь» бизнесу со стороны властей не менее пагубна, чем гонения, и единственное, что власть в силах сделать для экономического процветания нации, — это решиться на бездействие.
Ренд – як на мене, справедливо – вважає: ніщо не може замінити вільний ринок як унікальний інструмент людського розвитку. Будь-які колективістсько-альтруїстичні вимоги до бізнесу лише погіршуватимуть економічну ситуацію і призводимуть до регресу. І нехай у своїх поглядах вона фанатична і радикальна, але ці погляди правильні.
В есе, де Ренд викладає своє бачення літератури, не все так гладко. Її віра в те, що література несе просвітницьку функцію, що хороший письменник – це той, хто насичує свої твори цілеспрямованістю і героями, які "могли б і мали б оточувати нас в житті", виглядає дещо наївної. Романтичні уявлення про літературу, про її функцію роблять Ренд прихильником такого собі «капіталістичного реалізму», літератури, що з точністю відтворює канони соцреалізму, замінивши лише знак.
Втім, ці сумнівні, як на мене, погляди на літературу аніскільки не применшують цікавість самої книжки. Однозначно читатиму її роман «Атлант росправил плечи», програмний твір, де в концентрованому вигляді викладено її філософсько-економічні погляди. І навіть заздалегідь вибачаю пафосність і всі умовності, які, скоріше за все, там присутні.
8 понравилось
