— Моє серце зрадливе. Не хоче, щоб я йшов далі.
— Звичайно,— погодився Алхімік.— Бо воно живе. Тому боїться, що, погнавшись за мрією, ти втратиш усе.
— Тоді чому його треба слухати?
— Бо його вже годі вгамувати. Навіть, якщо вдаватимеш, що не чуєш його, воно тебе не залишить, повторюючи лиш те, що сам ти думаєш про життя і світ.
— Навіть коли мені зраджує?
— Зрада — це удар, якого не чекаєш. Якщо добре вивчиш своє серце, воно ніколи цього не вчинить. Бо знатимеш його мрії й жадання, знатимеш, як з ними впоратись. Від власного серця не втечеш. Тому краще слухати його. Тоді воно не завдасть підступного удару.