Цитаты из книги Агнес Грей

Я простой смертный и не согласен быть хуже себе подобных.

Не можна виходити заміж без кохання, та не можна виходити заміж лише з кохання.

Вийти за чоловіка, який тобі не подобається - все одно, що самохіть продатися у рабство.

Погані й лихі люди часто кажуть образливі слова про інших , кращих людей. Ті слова не можуть зробити людей клятими, як і не свідчать про те, що ці люди заслуговують на це. Бог судитиме про нас за нашими власними вчинками і думками, а не за тим, що говорять про нас інші.

"Можливість смерті є завжди; і завжди добре жити з такою можливістю у перспективі".

- Правильно, але, на мою думку, те, що світ прозиває романтичним, часто має більше спільного із правдою, ніж зазвичай вважають, бо якщо юнацькі ідеали часто затьмарюються шлюбним повсякденням, то це навряд чи доводить, що вони від початку були помилковими.

... тож коли я одружусь, то більшу втіху матиму від того, аби робити мою дружину щасливою і спокійною, ніж тоді, коли вона робитиме це для мене: я радше віддавав би, ніж отримував.

Нежные маменьки всегда питают слабость к тем, кто восхищается их бесценными чадами.

Честолюбие - наиболее прямой путь к гибели, а перемены ни к чему хорошему не приводят.

Нам властиво закохуватися в те, що дарує насолоду.

…and my mother, like most active, managing women, was not gifted with very active daughters: for this reason - that being so clever and diligent herself, she was never tempted to trust her affairs to a deputy, but, on the contrary, was willing to act and think for others as well as for number one; and whatever was the business in hand, she was apt to think that no one could do it so well as herself…

Що таке Бог? Я не можу ні бачити Його, ані чути. Бог – це лише ідея.

Знаєш, люба, вибух пристрасті – прекрасна, надихаюча річ, потоки сліз теж зворушують, та якщо до них вдаватися дуже часто, то вони є до біса неприємними речами.

демон вина по черноте почти не уступает демону игры и избавиться от него столь же трудно - особенно когда добрые друзья всячески стараются посодействовать тебе в утолении неутолимой жажды.

В твоем возрасте надо всем царить любовь, а в моем - надежное полновесное золото.

Сердце его напоминало нежный цветок, который развертывает лепестки навстречу солнечным лучам, но тут же поникает и закрывается, если его коснутся неосторожные пальцы или даже самый легкий ветерок.

Жалеть, что ты некрасива, глупо. Разумные люди не желают красоты для себя и равнодушны к ней в других. Был бы образован ум и чувствительно сердце, а внешний облик ни в чьих глазах важности не имеет. Так наставляли в детстве нас, и так наставляем мы нынешних детей. Весьма достойные, весьма логичные выводы, но вот только подтверждаются ли они жизнью?