Антігона

Оставь мольбы и знай: спасенья нет –
Для смертного судьба неотвратима.

Стремишься ли к счастью ты, – прежде всего
Будь мудрым и воли бессмертных,
О смертный, вовек не дерзай преступать;
И верь, что за дерзкие речи
Постигнет безумца великая скорбь
И мудрости поздней научит.

Хто радості
В житті позбувся, не живий для мене той,
Лише бродячим трупом я б назвав його

Всі-бо люди ми,
І кожному властиво помилятися.
Хто ж помиливсь, якщо не безрозсудний він
І не пропащий, впавши, не лежатиме,
А встане й тут же помилку ту виправить.
А впертість горда свідчить про убогий ум

Кому здається, що лиш в нього розум є,
Й душа, й дар слова, в того, як роздивишся
Насправді, то немає нічогісінько.

Тих не люблю, хто любить на словах лише.

Та знай, проте,— хто найтвердіший вдачею,

Той падає раніше, найміцнішу сталь,

475] В горнилі вогняному загартовану,
І розламати можна, і розбити вщент.

Відомо й те — коневі норовистому

Гамує шал мала вузда. Хто в рабському

Ярмі, тому нема чим величатися

Але людину важко розпізнати нам,

Її всю душу, і думки, і наміри, .

Якщо вона у владі їх не виявить.

Насколько разум выше всех богатств...