Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv24 июля 2018 г.

  Якось так вийшло, що в дитинстві ця книга пройшла про мене. Кілька разів зустрічала в вк у Ігоря Князєва згадки про цю книжку, і вирішила таки слухати.

  Враження неоднозначні. Книжка захоплює, Саня Григор’єв - такий бездоганний і чудовий, що іноді аж блиск засліплює, він - людина, якою варто захоплюватися, він чесний і прямолінійний, цілеспрямований, прямолінійний, працелюбний, і список можна продовжувати довго. І написано так легко і цікаво, так переживаєш за героїв, так хочеш, щоб в них все було добре, і Саня все-таки знайшов свого капітана Татарінова.

  Але разом з тим це типова радянська проза про радянську дійсність, там все прилизано і причесано, ніхто не страждає від свавілля нквс, не стає жертвою доносів - хіба що Сані закрита дорога в авіацію тепер, але це ж не табори і не розстріл. А ця історія з участю Сані в іспанській війні - типовий іхтамнєт! Любовна історія з Катею мені якоюсь занадто солодкою видається, а між тим яка жінка витримає постійні відлучки і відсутності чоловіка, і такі життєві перипетії, коли роками не знаєш, де твій чоловік, а жити якось треба! А те, що Саня робив з Миколою Антоновичем, інакше як травлею не назвеш. Ах, який він поганий, обманув (але це ж треба ще довести), грав на біржі, це ж ні в тин, ні в ворота. Я впевнена, і в радянський час таких нечесних ділків було прямо на кожному кроці, і зараз це не дивина. Але це ж двобій - чесний Саня і лихий комерсант Микола Антонович! Я не захищаю його, звісно, але часто складалося враження, що ціль життя Сані - потопити конкурента.

  Хоч це і наївно, але я аж до кінця вірила, що капітан знайдеться, хоч старий, хоч сивий, у якихось чукчів, але знайдеться.

  Загальне враження - цікава книжка, але не без нюансів.

  3

  496