Рецензия на книгу

• 

  ami0017 июля 2018 г.

  Картинна епопея, або чи переможе Добро???

  Я вірю, що краса - в очах того, хто дивиться.
  

  Перше, це обкладинка, вона з своїм шармом, але проте не відповідає змісту книги. На ній зображена дівчина, що читає, а поруч літають метелики. Гарні сині квіти компонують до її вбрання. Та по змісту – це не легковірний «романчік», чи якась «легка» література. Авторка замахнулася на доволі цікавий сюжет.

  
  Переможців немає. У такій війні не перемагає ніхто.
  

  Друге – назва картини. Головній в цій історії все таки виявляється картина – так чому ж: Дівчина, яку ти покинув?!?

  Сторінка 11: Ось така я була в перший рік – із густим блискучим волоссям, розчипаним по плечах, із чистою сяючою шкірою і з упевненим поглядом жінки, яку обожнюють.

  Тобто картина написана ще до війни, і така назва?!? Щасливий чоловік художник зображуючи дівчину, в якій віднаходить те, що не бачать інші і називає картину: дівчина, яку ти покинув?!? Де зображена жінка з поглядом, що кидає виклик оточуючим?!?

  
  - Насправді просто тим, що тобі було не байдуже. Іноді, моя люба дівчинко, це вже саме собою героїзм.

  Початок книги, коли Софі наснилася їжа – 1916 рік, святкували Різдво 1917 ( Едіт було 7 років (сторінка 90). Отже рік народження дівчинки – 1910. Події з часу Голстон – 2006. Тобто на час виникнення суперечки – 96 років (От би всім таке довголіття і пам’ять в такі роки).

  
  Час не робить злочини кращими
  

  Знайшла маленькі неточності тексту:
  

  Сторінка 240:
  Мадам Лув’є, докорінно змінила погляди, тебе вона приходить до нас і твердить, що твоє ім’я має не забутися.

  Сторінка 69:
  Письмо було написане два місяці тому.

  
  Ніхто більше не слухає. Кожен знає, що хоче чути, але по-справжньому не слухає ніхто.
  

  П.С. Хай там що, але із завданням зацікавити, відволікти та поринути в світ героїв – авторка впоралася на відмінно! І маленькі неточності лише підігрівали інтерес зрозуміти до чого приведе її фінал. Я задоволена, що прочитала дану книгу, бо вона - неначе ковток свіжого повітря в задушливий день.

  Браво авторові і Видавництву!!!

  
  -Я часто думаю: можливість заробляти на життя тим, що любиш, - це, мабуть, один із найбільших подарунків долі.

  1

  915