Рецензия на книгу

• 

  yusjanja10 июля 2018 г.

  Однак, мабуть, завжди так буває, що смерть однієї людини — це смерть, а смерть двох мільйонів — лиш статистика.

  Роман прекрасний, наповнений приреченості й романтизму, надії і роздумів. У ньому автор розмірковує про долі "втраченого покоління".
  "Втрачене покоління" - молоді люди, що побували на фронті Першої світової війни. Часто ще не закінчивши школу, рано почали вбивати. Після війни такі люди не могли адаптуватись до мирного життя.
  ⠀
  Эрих Мария Ремарк "Черный обелиск"
  Роман, опублікований на 58 році життя письменника (1956), відображає події з його життя. Як і герой книги, автор після демобілізації працював у конторі з продажу надгробків, грав на органі при лікарні й спостерігав за існуванням психічно хворих пацієнтів.
  ⠀
  Дія роману відбувається у вигаданому містечку Верденбрюці у 1923 році. Головний герой Людвіг Бодмер розмірковує про сутність існування, спогадами повертаючись до війни, після завершення якої навколо панували смерть, голод, гіперінфляція.
  Після війни Людвіг намагався працювати учителем, однак післявоєнні реалії змусили його покинути цю роботу й занятись продажем могильних надгробків. Проте, втомившись мати справу зі смертю, в кінці роману головний герой переїздить до Берліну, щоб стати журналістом.
  За словами Людвіга, його молодість украла солдатчина. "І я ще й досі шукаю її, але ніяк не знайду. Тому в мене подвійна світова скорбота. Так, як подвійний біль у відрізаній нозі".
  ⠀
  

  
  За полями починається ліс з струмочками, ставками і галявинами. Там я хлопцем ловив рибу, ящірок і метеликів. Відтоді минуло всього десять років, а здається, що то було зовсім інше життя, безповоротно втрачений час, коли все спокійно собі існувало, органічно розвивалося і від самого дитинства складало якусь гармонію. Війна все змінила: з 1914 року ми живемо уривками; ці уривки не пов’язані між собою, і ми не можемо їх зліпити докупи.

  ⠀
  Людвіг та його товариші - покоління війни, виховані нею, та змушені жити у післявоєнний час. Вони ненавидять війну, не хочуть її, вони воліють процвітання, спокійного життя, а втім з тим урядом, що був у них, цього нереально досягнути, адже той національний уряд і призвів до безробіття, інфляції та війни, яку й програв.
  ⠀
  Усі персонажі книги живі, зі своїми особливостями: хтось з почуттям гумору і необтяжений реаліями дійсності, інший вимогливий і суворий. Та усі вони разом створюють і передають дух тієї епохи, з її романтикою і божевіллям, життям і смертю, руйнуванням і коханням.

  4

  618