Рецензия на книгу

• 

  Аноним27 июня 2018 г.

  Політична економія "для чайників"

  Хто вже тільки не брався нам розтлумачити, чому саме мешканці одних країн живуть собі дуже незле, маючи вільний доступ до якісної медицини, освіти, реальних банківських кредитів для подальшого розвитку тощо. В той же час, досить лише перетнути кордон (умовну рисочку, намальовону на мапі) і ви бачите геть іншу картину. Такі ж самі люди, які мало чим відрізняються за расою, національністю, релігією, історичним досвідом ледве-ледве живріють, з усіх сил вишкрябуючись хоча б до прожиткового мінімуму, та й то не завжди.
  Щоб пояснити це існує безліч теорій: географічна, культурологічна, освітянська. Але, на думку авторів книги, всі вони хибні. І приводять дуже яскравий приклад - місто Ноґалес, розділене між США і Мексикою. На основі цього та низки інших прикладів, дуже цікавих, з глибоким зануренням у історію країн, автори намагаються розробити власну теорію розвитку і занепаду націй. І ось на ваш розгляд пропонується інституціональна теорія нерівності, яка ґрунтується на визначенні вирішальної (на думку авторів) ролі політичних та економічних інституцій для розвитку (чи занепаду) націй.
  Аджемоглу і Робінсон виділяють два типи інституцій: 1)«екстрактивні», що спрямовані на вижимання усіх соків з економіки лише на те, щоб якась елітарна групка мала можливість отримувати значні прибутки.

  
  Ті, хто контролює політичну владу, вважатимуть вигіднішим використовувати її для обмеження конкуренції, збільшення своєї частки пирога чи навіть обкрадання й пограбування інших, аніж для підтримки економічного розвитку.
  
  Однак, хоча екстрактивні інститути можуть генерувати певний розвиток, вони не генеруватимуть сталого економічного розвитку того типу, що супроводжується творчою деструкцією. Коли і політичні, й економічні інститути є екстрактивними, стимулів для творчої деструкції й технологічних змін не існуватиме. Тимчасово держава може розпочати швидкий економічний розвиток, скеровуючи ресурси і людей декретами, однак цей процес неминуче обмежений. Коли досягаються межі, ріст припиняється, як це сталося в Радянському Союзі у 1970-х роках.

  2) «інклюзивні», такі що спрямовані на сталий економічний розвиток, дивіденди від якого позитивно впливають на все населення країни загалом.
  

  
  Щоб бути інклюзивними, економічні інститути мають шанувати приватну власність, неупереджену систему права й надання публічних послуг для створення конкурентного середовища, у якому люди можуть здійснювати обмін і домовлятися. Має також бути гарантія можливості відкривати новий бізнес і обирати свій кар’єрний шлях.

  Автори переконливо демонструють взаємозв’язок між політичними та економічними інститутами. Інклюзивні економічні інститути створюються на основі, закладеній інклюзивними політичними інститутами, що забезпечують широкий розподіл політичної влади в суспільстві й обмежують її довільне здійснення. Такі політичні інститути ускладнюють також узурпацію влади та руйнування основ інклюзивних інститутів.

  
  Ті, хто контролює політичну владу, не можуть легко використовувати її для встановлення екстрактивних економічних інститутів задля власного збагачення. Інклюзивні економічні інститути створюють справедливіший розподіл ресурсів, підтримуючи існування інклюзивних політичних інститутів

  Весь текст прописан дуже детально, його можна сміливо назвати "політичною економією для чайників". Навіть якщо до цього часу ви ніколи нічого не читали на цю тему, текст не буде для вас складним. Навпаки, завдяки чималій кількості дуже наочних історичних прикладів з різних історичних епох та різних країн, деякі місця читаються як невиличкий історичний роман. Наприклад, з цієї книги можна дізнатися, а хто ж така Покахонтас, як прийшов до влади Наполеон та як розпочинали нове життя на безкраїх просторах Австраліїї англійські каторжани. І це зовсім не зменшує наукову чи практичну цінність книги. Автори зуміли дуже докладно показати

  
  "як інклюзивні інституції виникли через поєднання критичного збігу обставин, зумовленого атлантичною торгівлею, як ці інституції зміцніли і заклали основи промислової революції, як режими, що спираються на екстрактивні інституції, гальмували поширення новітніх технологій. Говорячи про занепад сучасних націй, Аджемоґлу і Робінсон звертають увагу на те, як бідні нації усе ще можуть вхопитися за критичний збіг обставин, використати його для того, аби подолати наявні межі й реформувати свої інституції, стаючи на шлях розвитку."
  Дмитро Шевчук, філософ, соціокультуролог

  10

  1,2K