Рецензия на книгу

• 

  matviyho15 июня 2018 г.

  Моя прабабуся не знала слова "депресія". А навіть якби знала, то не розуміла б. У селі кажуть так: Усі душевні проблеми – або від безділля, або від якогось страшного гріха, власного чи сімейного. І нема такої психологічної недуги, яку б не вилікувала гарна фізична праця. Не знаю, я не експерт. Але дуже сумніваюся, що це правда.

  Серед моїх друзів є такі, яким слово "депресія" знайоме до болю. Тому коли я брала до рук "Під скляним ковпаком" Сильвії Плат, роман, що великою мірою є автобіографічним, то робила це, перш за все, щоб краще зрозуміти, спробувати пережити той особливий в'язкий стан, який відчувають близькі мені люди. Відчути хоча б через текст. І знаєте, це вражає. Вводить в заціпеніння.

  Навмисно не хочу говорити про типові характеристики книжки, – про сюжет, ідеї, героїв, аналогії, асоціації. Це все не важливо. Важлива ота аура, незримий, але відчутний настрій, що з'являється уже на перших сторінках і досягає кульмінації наприкінці.

  Якщо прочитаєте і відчуєте його, спробуйте осмислити. Усвідомте, що це відчуття, переживання, біль реальної людини, яка колись жила. Дівчина, яка десь в іншій реальності могла б бути моєю прабабусею. Відчуйте, помножте ці відчуття на сто. А тільки потім спробуйте сказати, що депресія – надумана, а не реальна хвороба.

  3

  345