Рецензия на книгу

• 

  yusjanja3 июня 2018 г.

  Человек не может построить свое лучшее «я» иначе как на развалинах прежнего. Единственный способ создать новое — это погубить старое.

  ⠀
  Неоднозначні емоції лишив по собі роман. Історія, описана автором, який при заглибленні в життя головних героїв робив ліричні відступи, роздумуючи над духом вікторіанської епохи, її підвалинами, моральними засадами, порівнюючи із сучасністю, адже в книзі йдеться про подію, що трапилась в англійському містечку Лайм 1867-го року, а роман опублікований у 1969. Також Фаулз акцентує увагу читача на тому, що він не володіє своїми персонажами й не знає, як усе було насправді, а тому в результаті дає нам 3 варіанти фіналу історії (кому який до душі припаде). Зате які епіграфи до кожної глави - передають усю суть епохи, її норов.
  ⠀
  "Мы считаем великим бедствием своего века недостаток времени; именно это наше убеждение, а вовсе не бескорыстная любовь к науке и уж, конечно, не мудрость заставляют нас тратить столь непомерную долю изобретательности и государственного бюджета на поиски ускоренных способов производить те или иные действия — словно конечная цель человечества не наивысшая гуманность, а молниеносная скорость".
  ⠀
  Сара, або ж Трагедія чи коханка французького лейтенанта, як її прозвали місцеві, задала ритм усій історії, ввела в оману й круто змінила життя Чарльза, який, мучаючись і гризучись сумлінням, все ж таки пішов проти правил. Сама ж жінка взагалі не для тієї епохи, їй би народитись пізніше з її сміливістю і методами самовираження. Так до кінця і не зрозуміла, як їй вдалось обвести круг пальця і лікаря, і Чарльза.
  ⠀
  

  
  Человеческие слова похожи на муаровый шелк: все зависит от того, под каким углом их рассматривать.

  ⠀
  Непростий роман і зовсім інший Фаулз.

  1

  275