Рецензия на книгу

• 

  Plonochka25 мая 2018 г.

  Елегантністю і не пахло

  Ех, а я ж тільки-тільки почала симпатизувати французькій літературі!..

  Один плюс в «Елегантної їжачихи», безперечно, є: попри свої 360 стор. вона читається доволі швидко й легко. Тож я вдячна авторці хоча б за те, що не змарнувала надто багато мого часу, а то було б геть прикро.

  Ні, задумка сюжету насправді дуже навіть небанальна. Інтелектуально обдаровану дівчинку-підлітка з багатої родини потрібно врятувати від запланованого нею самогубства, про яке ніхто не здогадується. І зробити це начебто випадає літній консьєржці, яка, по суті, все життя видає себе не за ту, ким є насправді. Вимальовується непогана інтрига, правда ж? Тож тим паче дивно, чому книга відверто «несмачна», написана так бездарно і місцями занудно.

  А ще тут геть недоладна стилістика: текст рясно нашпигований філософською та іншою науковою термінологією, оскільки обидві наші головні героїні – далеко не такі тупоголові, як всі інші мешканці будинку (чи, по крайній мірі, такими себе вважають), але сенсу вона не додає жодного. На початку книги це видається своєрідною ізюминкою і навіть підігріває цікавість, але згодом мильна бульбашка тріскає, і читач розчаровано розпізнає фальш, бо всі ці зарозумілі словечка – то просто фарс.

  З усіх персонажів один лише старий японець, який несподівано стає новим сусідом героїнь, видається більш-менш реальним. Решті героїв просто не віриш і все. Штучні якісь вони, перенавантажені, тому і співчуття не викликають попри нещасливу, як на мене, розв’язку.

  «Елегантна їжачиха» перекладена і видана в багатьох країнах, всюди стала доволі популярною. Але для мене виявилась наче якийсь пересічний бульварний роман. Не розумію, як ця книга могла змінити чиєсь життя (а були і такі відгуки). Викликати захват «Їжачиха» здатна хіба в людей, які можуть отримувати задоволення від порожнього самовихваляння псевдопозитивних персонажів. А оскільки подейкують, що ця книга – найкраща з доробку Мюріель Барбері, то других шансів у мене для письменниці точно не буде. О’ревуар, мадам!

  PS. Не можу промовчати і про хибодруки та жахливий переклад конкретно цього видання! Таке враження, що перекладали не з французької, а з російської. Натрапити на «лук-порей» в тексті – оце було вже занадто!

  7

  1,2K