Рецензия на книгу

• 

  Dante_Sinner

  2 мая 2018 г.

  Галушки та вареники замість любові, правила та покора замість співчуття

  “Вегетаріанка” - роман південнокорейської письменниці Хан Канг, який був удостоєний Букерівської премії, балансує між домашнім трилером, притчею про трансформацію та психічну деконструцію.

  Моє знайомство з південнокорейською культурою почалося з кінематографа. Так, свого часу мене шокували і одночасно захопили роботи режисерів: Пак Чхан Ука (“Олдбой”, “Співчуття пані Помста”, “Я кіборг, і це нормально”) та Кім Кі Дука (“Острів”, “Час”, “Пустий дім” та інші). Більшість фільмів, переважно соціальні драми, переповнені кров'ю та неприкритою відвертістю, місцями тупою жорстокістю та безкомпромісним бажанням самознищення. Але, в стрічках тонкою ниткою між шокуючими елементами вшито: чуттєвість, ніжність, любов та доброта, людяність та порядність, які на контрастах лише підсилюють враження у фіналах історій.

  Так і книга Хан Канг, хоч і дещо м’яко порівняно з озвученими кінофільмами, подає історію важкої психічної травми, яка прикрита традиційністю та буденістю (байдужістю), що на початку непомітна та згодом визріває як давній нарив, виринає з глибини підсвідомості і вибухом радикальних змін руйнує сприйняття героїнею реальності.

  Для пересічного читача, назва роману може видатися оманливою, адже про вегетаріанство там і мови немає. Тому, ті хто шукає художньої оповіді про болісні, чи то пак цікаві досліди відмови від м'яса, не знайде в книзі і натяку на подібне. У романі “Вегетаріанка”, як на мене, зашифровано нерозуміння речей, що не вписуються у загальні канони, часто тупого консерватизму соціуму, чи то пак Південної Кореї, чи то України, немає значення. Люди часто звикли розуміти і сприймати речі та прояви так, як це було закодовано в них з дитинства і роками лише укорінювалося. Коли ж людина зіштовхується з чимось альтернативним, інакшим, легше відкинути новопропоноване, незручне, ніж навчитися сприймати нову дійсність по-новому. Це, власне, неготовність більшості людей навчатися, рухатися вперед, а не пліснявіти у "теплому болоті" буденності. Адже, Світ змінюється щохвилини! Та мало хто готовий розшифровувати зміни навколо, впитувати та виховувати їх всередині себе.

  То ж і головна героїня роману Джінг-хай зіштовхується з нерозуміння, спочатку чоловіка, а після і рідних їй батьків та сестри, коли не витримує і пропонує свої зовнішні-внутрішні зміни. Відмова від м’яса, а далі від будь якої “людської” їжі - метафора, яка має на меті показати відчуженість героїні від соціуму, несприйняття його правил та принципів існування. Принципів, що були нав’язані Джінг-хай спочатку батьками, потім соціальними інститутами (школа, робота), а згодом і чоловіком, новою домівкою - як останньою надією на співчуття.

  Як результат, оточуючі сприймають ці зміни, цей спротив, як руйнування, що незмінно веде до фатуму. Це сприйняття насправді є вірним, але пропоновані реакції близьких (сімейна драма, примусове годування, ревнощі, насилля та психлікарня), лише прискорюють наближення катастрофи в очах рідних (в першу чергу сестри), і звільнення не Джінг-хай, а істоти, яка цьому світу вже не належить.

  Це тонка і глибока оповідь, що приємно мене шокувала, як свого часу шокував “Острів” Кім Кі Дука. Дякую!

  5 понравилось

  213