Рецензия на книгу

• 

  ami001 мая 2018 г.

  Життєво і проймає до душі

  Смоукі питав у Джиммі, що змушує людей цього рангу падати так низько.
  - Як на мене , головна причина в тому, що кожен із них був так чи інакше розчарований, - відповів Джиммі. – Зазвичай через жінку. Кожен або втратив свою жінку або ніколи не мав такої, як хотів… Тож вони просто губляться і пускаються берега.
  
  

  Насправді Дуже цікава і захоплююча книга. Вже з першої сторінки починаєш заглиблюватися в історію, яку хоче нам розповісти автор.
  Про добро і зло, про силу волі, про натхнення, про бажання перемогти і про життя у всіх його проявах.
  А ще, там присутня й детективна лінія і лінія інтриги…

  
  - Знаєте, я тут поміркувала – не знаю, що гірше: сісти за грати чи бути тепер із ним люб’язною решту мого життя?
  

  Під час прочитання було враження, що читаю Вбити пересмішника, тільки з дорослою головною героїнею на імення Іджі. Або ж враження огорнули мене таким теплом, як і у героїв Бредбері «Вино із кульбабок», коли розумієш, що ця мить неповторна і хочеться розтягнути її найдовше.
  Однозначно Рекомендую дану книгу.
  П.С. Починається книга з відкриття кафе Зупинка, де й розвиватимуться події. На протязі всієї книги будуть ремарки – газетні статті, що їх пише Дот Вімз до тижневика міста.

  
  Вона почувалася, ніби перебуває на дні криниці – кричить, але ніхто не чує.
  

  П.П.С. Маю відмітити і дві помилки, що під час читання привернули увагу:
  

  1. Ні, вона боялася не смерті. Вона боялася власного життя, яке починало нагадувати їй сіру кімнату очікування у відділення інтенсивної терапії. (СТОРІНКА 58).
  

  • Підписала договір консультанта з «Мері Кей» і почала відвідувати зайняття з догляду за шкірою. (СТОРІНКА 277).

  Тому Респект видавництву за круте видання книги, але Мінус за допущені помилки! :(