Рецензия на книгу

• 

  Mafin_Krubasanchik20 апреля 2018 г.

  Тема війни завжди буде болісною частиною нашого життя, з якою ми ніколи не зможемо змиритися і забути. Завжди будуть різні сторони, які бачитимуть свою правду і не прийматимуть навіть компромісу для примирення.
  Джон Бойн у своїй книзі «Хлопчик у смугастій піжамі» спробував показати, на мою думку, найстрашніший бік Другої світової війни – концтабори. А зробив він це дуже несподівано - очима маленького хлопчика, який навіть до кінця не розуміє призначення колючої огорожі.
  Раніше Бруно жив у величезному будинку в Берліні та, коли його батькові дали нову роботу, він із сім’єю змушений був покинути домівку і переїхати. Хлопчик дуже важко переживає переїзд, адже на новому місці йому не подобається абсолютно нічого. Він навіть вимовити правильно назву «цього місця» не може. А ще збентежений своєю самотністю, тому що у вікні своєї кімнати бачить дуже багато людей і дітей зокрема, але гратися з останніми категорично заборонено. У нього не повинно виникати навіть думки про те, щоб потрапити на інший бік. Та згодом Бруно зустріне єдиного друга у цій місцині, і живе той саме по той бік огорожі.
  Дуже неоднозначні думки у мене про книгу «Хлопчик у смугастій піжамі». Неймовірно людяна книга про звірство чи просто наївна книга? З одного боку, автор показує на прикладі батька Бруно, ті, хто в той час чинили злочини проти людства, також були людьми, у минулому навіть хорошими. А їхні сім’ї, хоч і були причетні до цього, та не завжди зовсім з власної волі. Проте з іншого боку, усе написано просто і логічно, а очікується від книги більшого. У результаті я поставився до неї з нейтралітетом, однак радий, що її тепер читатимуть за шкільною програмою.

  0

  200