Рецензия на книгу

• 

  ami00

  7 апреля 2018

  Легка, добра і ніжна книга

  Я всегда ждала этого чувства – когда смотришь на человека и вдруг понимаешь: это по-настоящему. Он – настоящий, я – настоящая, то, что между нами, - не выдуманное, не наигранное, настоящее. И даже если ничего не получится, я не имею права не попробовать, потому что это именно то, что нельзя отпустить или пропустить, оно должно со мной случиться, оно неизбежно, неминуемо.

  Книга, яка вже самою обкладинкою викликала почуття Прочитати! Немов казала, я не велика, і цікавенька! :)
  Насправді читалося ДУЖЕ, ДУЖЕ легко. І при зовсім не зачіпаючи глобальні теми (типу війни, голоду чи ще яких історичних чи соціальних проблем) читати було цікаво.
  Можливо тому, що дуже життєво. Так, як це сталося з кимось з сусідів чи знайомих. І хочеться крикнути, як Станіславський : «ВІРЮ»!!! :)
  При незамислуватому сюжеті – книга посіла в моєму рейтингу оцінку 5.
  Справді , історія, яку хочеться знати і чути.
  

  
  Бросают – когда больше не любят. А отпускают – когда любят, но больше, чем себя, и желают счастья, даже если это счастье в другом месте.
  

  П.С. І ще, під час прочитання – атмосфера була ніжності і самі слова обертали теплом. І добром.
  Дуже гарно розставлені акценти. Все чітко, без лишнього.
  Пригадалася книга зі шкільних років Еріка Сігала «Історія одного кохання».
  Тільки хотілося додати, що в тут вийшла Українська історія кохання. :)
  Своя. Без натяку на плагіат. Пишаюся! Автор Молодець!
  

  
  
  Я не раз встречал людей, сердца которых были разбиты. Эти люди представляли собой жалкое зрелище. Они не вызывали у меня ни уважения, ни сочувствия. Я был уверен – самодостаточный человек не будет чувствовать себя ущербным, если его оставят. Одиноким, возможно, немного оскорбленным, непонятым, но не ущербным. Жизнь на этом не останавливается. Убиваться из-за одной женщины, когда в мире их еще миллиарды, - глупо.
  Я думал так ровно до того момента, пока не понял, что влюблен в свою лучшую подругу.
  

  П. П.С. Знайшла єдиний мінус – але він присутній майже ВСІМ книгам. На останній сторінці - знову «іскаверкали» ВЕСЬ СЮЖЕТ.
  Навіщо читачу читати і знати весь кінець?!?
  Чи хоч писали вже б під книгу, бо там ляп на ляпі.
  Благо, що навчена гірким досвідом прочитала лише по завершенню книги.
  Чесно кажучи, якби прочитала ту анотацію відразу - то не купила б і не читала (ось приклад, коли анотація може споганити ВСЕ)…..

  4 понравилось

  395