Рецензия на книгу

• 

  Аноним7 апреля 2018 г.

  Бестселер з Великої літери

  Можуть падати стіни, може навіть розсипатися ціле місто, але яскравість цього відчуття не потьмянішає.

  Перші 50 сторінок – йшли дуже натягнуто. Не могла звикнути до манери автора. В нього є свій стиль. Видно, що написано чоловіком (Аналогічна ситуація в мене була з «Самотністю в мережі» Януша Вишневського).
  Можна сказати, початок йшов «з надривом». Але , коли звикаєш до манери автора – Книга Захоплює!!!!
  

  
  «Якщо в жилах людини не тече така сама кров, як у вас, нікому не можна вірити. «

  Автор відкриває перед читачами світ. Магічний світ героїв. І здається, що поруч тебе йде незряча дівчинка з ціпком на імення Марі- Лор. Або поруч крокує солдат, що зветься Вернер і розуміє, що тоне в лавині брехні і ця безодня може його знищити.
  

  
  Сумніви. Вони прослизають, мов вугрі.
  
  Можеш розповідати казки собі, але мені не бреши.

  Потім складається враження , що це книга про війну. Але це абсолютно не так. ЦЕ КНИГА ПРО ДОБРО! ПРО ЛЮДЯНІСТЬ! І ПРО ЛЮБОВ!!!!
  

  
  - Це в нас голови встромлені в пісок. Мадам? Чи в них?
  - Напевне, в усіх, - бурмоче мадам.

  П.С. От зазвичай, чомусь так заведено, що кінцівка не дотягує до рівня книги. Якась не домовка завжди лишається, Але не цього разу.
  Насправді тут я погодилася з таким завершенням. Все розкладено по полицям. Справді писано книгу з великим бажанням і уважністю до деталей.
  

  
  Як там казав капітан Немо? Море не підвладне тиранам.

  П.П.С. Виділила для себе багацько цитат. Але до цієї книги з більше 200 вже наявних буде думаю доречніше лишити їх у власному архіві. :)

  6

  987