Рецензия на книгу

• 

  Аноним11 марта 2018 г.

  Головна героїня твору - 46-річна артистка театру з непересічним талантом Джулія Лемберт. Вона вражає, нею захоплюєшся, адже високо тримати голову в будь-якій ситуації і так талановито приховувати істинні емоції, переживання, посміхатися в обличчя тому, хто рве твоє серце на шматки, не кожному під силу. Геніальна актриса, яка будь-яку ситуацію повертає на свою користь.

  Молодість Джулії пройшла, хоча її зовнішній вигляд, тіло про це мовчать. Наступає момент, коли чоловік, якого вона кохала безтямно, після народження сина перетворюється у друга, партнера, батька їхнього сина, кохання до нього згасло - лишилось питання: звідки і чому було таке захоплення ним. Життя підкидає їй зустріч з клерком театру, молодшим за неї на 25 років, Томом, який стає її коханцем. Та з часом її "кроткий ягненочек" перетворюється в самовпевненого красеня і розбиває їй серце. Гідність, з якою артистка переносить біль втрати, понищеного серця від нерозділеного кохання, її мудрість і досвід вражає. Вона грає нову роль, під маскою незворушності й безтурботності Джулії вдається приховати свій внутрішній стан, крах почуттів. Й лише раз, граючи на сцені відповідну роль, вона має змогу відкритись, виплеснути весь біль, але за словами чоловіка, її гра була жахливою і бездарною.

  Навіть у сім'ї Джулія витримує роль "кращої акторки Англії", на що її дорослий син каже: " Я бы любил, если бы мог тебя найти. Но где ты? Если содрать с тебя твой эксгибиционизм, забрать твое мастерство, снять, как снимают шелуху с луковицы, слой за слоем притворство, неискренность, избитые цитаты из старых ролей и обрывки поддельных чувств, доберешься ли наконец до твоей души?".

  Сомерсет Моем показав нам всю Джулію, не тільки як лицедійку, а і як звичайну жінку, усі її думки й бажання, від старту її акторської кар'єри до теперішніх днів.
  Роман вийшов напрочуд насиченим і багатогранним. Тут не лише про кохання і брехню, а й історія жінки - лише вона у центрі "Театру". Й на перший погляд, її не поставиш за приклад. Та не дивлячись на всю майстерність, талановитість, хитрість, у артистки є звичайні людські почуття. І в моменти, коли хочеться сховатись, не показувати свої справжні почуття, бути сильним - ліпше надягнути маску і сяяти.

  1

  118