Рецензия на книгу

• 

  Аноним7 марта 2018 г.

  Щоб якось розрадити дівчинку Олю та допомогти їй швидше одужати, Сергійко вигадує казкового Бухтика. До речі він - це точна копія іграшки Олі, яку їй подарував тато. Та на диво історія ожила, а разом з нею ожив і Бухтик. Або не ожив, а просто з'явився їм на очі?
  Це одна з тих книг, які читаєш і мимоволі ловиш себе на тому, що постійно посміхаєшся. А як можна стриматися, коли жаба Квакуша Премудра розповідає про свої численні подорожі і пригоди, коли щука Зубатка полює біля риб'ячого дитячого садка, а водяник "відчитує" її, як школярку; та й сам головний володар затону - водяник Барбула просто мліє від віршів і поезії; коли під час вистави коняка починає хихотіти, а лісові мавки отримують путівки до гірських Карпат, за участь у художній самодіяльності. Та й взагалі там чимало цікавих та веселих моментів.
  Рутківському вдалося втілити у життя неймовірну атмосферу казкового річного царства. Герої також сподобалися, особливо казкові істоти - родина водяника, лісовик.
  Добра та гарна історія про дружбу. Дивно, що авторові довго не вдавалося опублікувати свої твори на батьківщині.
  Шкода, що немає продовження.

  11

  1,3K