Рецензия на книгу

• 

  OlenaKokhan7 марта 2018 г.

  Дуже хотілося пошвидше її прочитати, щоб дізнатися, що саме заховано за такою цікавою та інтригуючою назвою. Було дуже багато очікувань, але, напевно, книзі не вдалось мене повністю вразити чи здивувати. Непогана історія, хоч і написана в не дуже звичному стилі, що спочатку мене збило з пантелику, бо події швидко змінюються, часто розкидані в часі. Крім того в ній є одразу дві сюжетні лінії, різниця між якими складає біля 50 років.

  В першій йдеться про життя в невеличкому містечку Вісл-стоп, в якому і знаходиться кафе Зупинка. Головні герої - двоє закоханих - Іджі та Рут (так, це дві жінки), які були власниками кафе, де готують смажені зелені помідори.

  Друга сюжетна лінія розповідає історію двох жінок, одній із яких 86 років (місіс Тредгуд), та вона досі почувається молодою, а іншій лиш 50 (Евелін Кауч), та вона вже втратила смак до життя. У цій книзі міссіс Тредгуд розповідає про життя в Вісл-стоп, та надихає Евелін подивитись на своє життя більш оптимістично.
  Загалом історія непогана, але не викликала якихось бурхливих почуттів - книга «на один раз». Але обкладинка справді класна. На неї я й повелась:)

  А ще виявилось, що в 1991році вже вийшов фільм по мотивах цієї книги (фільм).

  Цікаво, чи вдалося режисерам повністю передати всі події.
  Закінчилась книга списком рецептів, серед яких був і той рецепт смажених зелених помідорів, які готувала Сипсі в кафе Зупинка. Напевно, я б не відмовилась скуштувати)

  2

  139