Рецензия на книгу
Коралина
Нил Гейман
Ardoss27 февраля 2018 г.Філософська жесть
В передмові до книги Ніл Гейман пише, що присвятив її двом своїм донечкам. Так от мені цікаво, чи не впісювалися і не почали заїкатися його донечки після такої "доброї" книги?
Ще після "Зоряного пилу" Гейман став для мене темним казкарем, бо його історії то майже завжди суміш ніжного, майже дитячого та дуже жорстокого, а часом навіть огидного. От і дана історія така. Ця невеличка повість про дівчинку Кораліну, що мешкає з своїми батьками в чудернацькому будинку з такими ж чудернацькими сусідами. Батьки зайняті лише своїми справами, а тому дівчинкі нудно і щосб хоч якось розважитись вона вирішує детально дослідити дім, в якому мешкає. Та ці дослідження приводять її в паралельний світ, де є "інші" батьки, що здаються дуже турботливими і всіляко переконують дівчинку залишитися з ними. Та чи варто це робити? Який шлях вибере Кораліна та чи врятує вона справжніх батьків?
Історія дуже моторошна, вона нагадала мені ужастіки типу різних "Проклять" і "Астралів" і тим дивнішим здається її рекомандація для дітей середнього шкільного віку. А ще Гейман не був би Гейманом, якби не присипав свій ужастік приправою з філософії, бо ж і гудзики на обличчах "інших" батьків не просто так, та і в історіях з сусідами можна знайти багато завуальованого смислу.
Як висновок - для мене, дорослої тьоті, історія чудова, а от чи "зайде" вона дітям - цілком можливо.1110