Рецензия на книгу

• 

  yusjanja18 февраля 2018 г.

  Історія, в центрі якої молодий Юліан Цезаревич - син "полкового" годинникаря, людина, життя якої сповнене різноманітних мрій, планів. На його життєвому шляху трапляються різні особистості, кожна з яких утілює певну ідею, несе деякі переконання, які автор хотіла донести читачам.

  Виховання усіх представників сім'ї Цезаревичів було спрямоване на загартування волі, формування таких рис, як порядність, терпимість, чесність, рішучість, уміння відповідати за свої вчинки й слова. Вряди-годи така "виправка" характеру, єства призводила до фатальних наслідків.
  Обравши свій військовий шлях, замість богослов'я, Юліан стає "апостолом меча".
  "— А Україна?
  — Вона є. І як ми самі її не запропастимо, то сповняться слова старого Гердера, що пророчив нам ролю нової Греції, завдяки гарному підсонню, веселій вдачі, музиці та родючій землі. ...Твердий, але не для тебе. А коли я вже такий, то цього вимагає наша теперішня доба". Стосовно жіночих персонажів, то тут зустрічаємо прояви фемінізму в образі Еви Захарій - доньки простого, скромного, сільського «апостола черні» о. Захарія. Не дивлячись на переконання оточуючих, їхнє несприйняття її поривань, вона має чітку позицію стосовно свого бачення майбутнього і професії.
  В противагу Еві спостерігаємо за сестрами Юліана, які змалку вчаться бути жінкою - берегинею домашнього вогнища.

  Через мову, що характерна для Буковини, роман читався важко, іноді доводилось перечитувати речення, щоб зрозуміти його зміст.
  Не дивлячись на це й усі любовні лінії, твір зачіпає багато важливих тем і вартий уваги!

  3 понравилось

  208