Рецензия на книгу

• 

  Galarina

  12 февраля 2018

  Після "Кумедії з Костем" я мала б насторожитись, але яскрава обкладинка і весела назва розвіяли мою тривогу. Та даремно.
  Перед нами хлопчина Федько, якого прозвали халамидником за його вдачу. Веселий, гроза для малюків, непосидючий відчайдух, який зневажає небезпеку. Ігри, в які він грає з друзями майже завжди на грані і з яких купання в калюжі під час грози - це дитячі забавки, а от перехід через річку по льоду, що вже почав розтріскуватися і пливти - це для нього як виклик. Та й правда це було викликом від Толі, ніжного, панського синочка. От тільки Толі також захотілося відчити себе володарем річки і на собі випробувати вдачу. Спроба виявилася невдалою. Та невдалою швидше для Феді.
  Рада, що ті часи минули і батьки почали цінувати своїх дітей і виявляти свою любов більш цивілізованим способом, ніж побиття і словесні образи, яких набралося. на доволі невеличку кількість сторінок, аж занадто багато.
  Не стрималась і виписала те, як називала Федька мама з татом:
  

  • кляте;
  • камінь не дитина,
  • мужиченя,
  • сибіряка,
  • мурло репане,
  • сучий син,
  • паршивець,
  • ірод,
  • люципер.
  • ідоляка,
  • падлюка

  
  А так на Федька казали інші діти та дорослі:
  -Босявка,
  

  • зараза,
  • одурілий.
  • халамидро,
  • пробийголова,
  • шибеник,
  • чортове хлопча,
  • стервин син.

  
  Гадаю після двох оповідань з трагічним кінцем, читання Винниченка я відкладу надовго.
  Страшна книга, ніби для дітей, але я наприклад не знаю як пояснити своїм донькам те, як поводять себе оточуючі, бо слова "Такі тоді були часи" я вважаю слабким аргументом.

  Дальше на русском

  После "Комедии с Костем" я должна была насторожиться, но яркая обложка и веселое название развеяли мои тревоги. Но зря.
  Перед нами мальчик Федько, которого прозвали оборванцем за его характер. Веселый, гроза для малышей,непоседливый сорвиголова, который презирает опасность. Игры, в которые он играет с друзьями всегда на грани, и из которых купание в луже во время грозы - это детские забавы, а вот переход через реку по льду, что уже начал растрескиваться и плыть - это для него вызов. Да и правда это было вызовом от Толи, нежного панского сыночка. Вот только Толе тоже захотелось почувствовать себя властелином реки и на себе испробовать удачу. Попытка оказалась неудачной. Но неудачной скорее для Феди.
  Рада, что то время прошло и родители начали ценить своих детей и проявлять свою любовь более цивилизованными способами, чем избиение и словесные обиды, которых набралось на довольно таки небольшое количество страниц слишком много.
  Не удержалась и выписала то, как называли Федьку мама с папой:
  

  • проклятое;
  • камень не ребенок;
  • мужиченя;
  • сибиряка;
  • мурло;
  • сучий сын;
  • паршивец;
  • ирод;
  • люцифер;
  • идоляка;
  • подлец.

  
  А так на Федю говорили другие дети и взрослые:
  

  • босявка;
  • одурелый;
  • халамидра;
  • пробейголова;
  • сорванец;
  • чертов малец;
  • стервин сын.

  
  Думаю после двух рассказов с трагическим концом, чтение Винныченка я откладу надолго. Страшная книга, вроде для детей, но я например не знаю, как объяснить своим дочерям то, как ведут себя окружающие потому, что слова "Такое тогда время было время" я считаю слабым аргументом.

  15 понравилось

  2,8K