Рецензия на книгу
Английский пациент
Майкл Ондатже
Dante_Sinner5 февраля 2018 г.Можливо лише кохання і пам’ять про нього дають нам сили жити далі
«Англійський пацієнт» — найвідоміший роман канадського письменника Майкла Ондатже — одночасно щемлива історія трагічного кохання та тлі Другої світової війни, і книжка, яка приголомшує глибиною філософських роздумів (із анотації). Нагороджений Букерівською премією, — роман був з успіхом екранізований 1996 року й отримав дев’ять «Оскарів» із дванадцяти номінацій!
Так трапилося, що дану книгу прочитав я вже після того, як переглянув відому екранізацію з неперевершеними Ральфом Файнсом, Жульєт Бінош та Віллемом Дефо у головних ролях. І це той рідкісний випадок, коли фільм мені сподобався більше ніж книга, не дивлячись на досить бідну присутність у фільмі одного з головних героїв книги - сапера Кіпа.
У напівзруйнованій віллі у Флоренції доля зводить чотирьох: колишнього крадія, а тепер героя війни Караваджо, індуса Кіпа, сапера королівського корпусу армії Великої Британії, канадську медсестру Хану та її безіменного, обгорілого до кісток останнього підопічного — англійського пацієнта. Після усіх побачених жахіть і смертей, після душевних мук і фізичних тортур, пережитих за час війни, дана історія оповідає і пробує відповісти на питання, чи не втратили вони здатності кохати?
"Солдати притягали до госпіталю самі уламки своїх тіл, на годину закохувалися у мене, а потім помирали. Було дуже важливо пам'ятати їхні імена. Але кожного разу за їхньою смертю я бачила дитину."
Однак, слід зазначити, фільм я переглянув у досить юному віці, підлітком. А в ті часи майже все мене дивувало і зачаровувало, не викликало відторгнення. А от книга, прочитана вже у зрілому віці, не справила враження і не виправдала тих очікувань, якими я себе переповнював на перших сторінках роману. В кінці лишилося дещо "скисле" питання, яке почало мерехтіти в голові ще на початку другої третини книги: "За що ж дали Букера пану Майклу Ондатже?! Може у 1992 році не було достойнішого кандидата."
P.S. Треба буде почитати «Священий голод» Баррі Ансворта, який у тому ж 92-му, синхронно з Ондатже, удостоївся Букерівської премії. Може тоді все стане на свої місця.
6646